Для вас, батьки

 

29.03.23

      Інтерактивні ігри як засіб взаємодії  батьків з їх особливими дітьми

Гра "Домашні тварини. Мама та дитинча" - https://learningapps.org/display?v=p0a7p39ec20

Гра "Свійські та дикі тварини" -  https://learningapps.org/display?v=pmsvrqt1k20

Гра "Овочі та фрукти. Що, де росте?" - https://learningapps.org/display?v=p8akw2nvn20 

Гра "Який за кольором?" -  https://learningapps.org/display?v=pcdyve0ct20

Гра "Пори року" - https://learningapps.org/watch?v=pc7qjdtd220

Гра "З якої кімнати речі?" - https://learningapps.org/watch?v=p0g1dbfjc20

16.03.23

Казкотерапія   сучасний метод роботи з дітьми які мають особливі потреби

Стаття присвячена одній з достатньо нових і цікавих методик виховання дітей – казкотерапії. Крім суто виховної функції, казкотерапія має терапевтичне значення, зокрема, цей метод сприяє зниженню рівня тривожності, подоланню деяких фобій, а також застосовується при лікуванні окремих психосоматичних розладів. Саме тому ми розглядаємо казко терапію як технологію корекцію здоров’я та активізацію пізнавальної діяльності дітей з особливими потребами.

Казки завжди були ефективним засобом впливу на свідомість особистості. Міфи, перекази, притчі легенди покликані доносити дітям відмінності добра і зла, розуміння найпоширеніших проблем і способів їх раціонального рішення. З раннього віку, коли дитина починає розуміти мову, батьки повсякденно використовують терапевтичні казки, іноді самі того не розуміючи. Тому розповідання повчальних історій можна вважати найдавнішим методом практичної психології, спочатку використовуваним людьми на інтуїтивному рівні.

          У казці детально викладається певна схема дій, що послідовно виконуються. Це дуже важливо для дитини, і її розвитку для того, щоб засвоїти зв'язок між причи­ною і наслідками.

          Казкотерапія — це інтегрована діяльність, у якій дії уявної ситуації пов'язані з реальним спілкуван­ням, що спрямоване в першу чергу на: самостійність, активність, творчість, регулювання дитиною власного емоційного стану.

          Казкотерапія — це метод, у якому казкова форма застосовується для інтеграції особистості, розвитку її творчих здібностей, удосконалення взаємодії з на­вколишнім світом. До казок у своїй роботі звертались відомі закордонні та вітчизняні науковці: Е. Фромм, Е. Берн, Е. Гарднер, А. Менегетті, М. Осоріна, Є. Лисіна, О. Петрова, Р. Азовцева, Т. Зінкевич- Євстигнєєва.

          Казка — це образне зображення життєвих реалій. Дії, що відбуваються в казках, можуть трапитись і в реальному житті, але не в буквальному значенні. За допомогою казкових сюжетів діти впер­ше опановують основні життєві принципи, можуть порівняти добрі та погані вчинки. Діти можуть само­стійно вирішувати, хто позитивний герой, а хто - не­гативний. І хоча діти не відразу зможуть це зрозуміти, однак, саме ця ігрова форма є найпростішою для сприйняття дитиною.

          Саме під час сеансів перевтілюючись у казкового героя, малюк може спокійно розповісти про свої почуття, думки. Діти засво­юють необхідні моделі поведінки, учаться реагувати на життєві ситуації, підвищують рівень знань про себе й оточуючих, тому що казки зрозуміліші їм порівняно з поясненнями педагогів та батьків [5].

          Казки сприяють пізнавальному розвитку дітей, виховують моральні почуття, впливають на уявлення особистості дитини, спрямовуючи розвиток бажань і вчинків малюка. Казки спираються на те найкраще, що вже є у кожної дитини.

          Казкотерапія — це не один окремий сеанс, а кло­пітка робота яка дає кожній особливій дитині те, що необхідно: свободу думок, бажань, дій, почуттів. Каз­ки допомагають дітям подолати страхи, невпевненість, допомагають фантазувати, приймати нестандартні рішення та розуміти, що всього можна досягти, якщо є бажання.

 І. Садова зауважує, що казкотерапія відноситься до методів, що розвиває уяву, творчі здібності, розширює свідомість, допомагає в невимушеній формі збільшити словниковий запас та навчитися аналізувати запропонований матеріал. Важливими також виступають зв’язки, що встановлюються дитиною між казковим і реальним світом, приклади поведінки. Казкотерапія формує у дитини потенційно позитивні риси характеру, що притаманні головним героям твору, вчить знаходити варіанти рішення різних життєвих ситуацій, уміння протистояти труднощам і досягати поставленої мети.

Казкотерапія є дієвим інструментом подолання відчуття тривожності у дітей з особливими потребами. На думку дослідниці, казки є привабливим інструментом для розвитку інтелектуальної та емоційно-вольової сфери дітей з особливими потребами. І. Садова доходить висновку, що у казках зазвичай відсутня мораль, а лише можуть бути введені певні висновки щодо сюжету подій. Також казки допомагають вималювати у свідомості дитини причинно-наслідкові зв’язки. Казка дарує дитині психологічну захищеність і впевненість через позитивне закінчення.

Завдяки методу казкотерапії дитина легко доходить висновку про взаємозв’язок праці над собою для досягнення поставленої мети. Аналіз казки допомагає розвити зв’язне мовлення, уміння узагальнювати, знаходити прихований підтекст, робити висновки та співпереживати події. Даний метод дозволяє дитині з особливими потребами розширити емоційно-вольову сферу, змінити внутрішні переживання і страхи на позитивний сюжет, викласти хвилюючі моменти на папері у вигляді малюнків і поговорити про зображене.

Основна мета та прийоми роботи в казко терапії 

          Цільовою аудиторією «лікування казкою» є діти, які мають порушення психофізіологічних функцій (порушення зору, слуху, опорно-рухового апарату); діти із захворюваннями аутистичного спектра; діти, розвиток яких має певні затримки.

          Казкотерапію застосовують у різних випадках і, відповідно, отримують різні результати. Тож залежно від очікуваних результатів потрібно визначитися з метою казкотерапії в кожному конкретному випадку, зокрема:

          – казкотерапія як спосіб передачі досвіду «з вуст у вуста» та прищеплення загальноприйнятих моральних норм і правил поведінки в соціумі. Така казкотерапія допомагає соціалізації дитини;

          – казкотерапія як інструмент розвитку особистості дитини та її здібностей. У цьому випадку казка позитивно впливає на здатність дитини фантазувати, сприяє розвитку творчого мислення та уяви, розкриває внутрішній світ дитини;

          – казкотерапія як психотерапія. Таке застосування казкотерапії дає змогу дитині подолати власні страхи, надмірну тривожність, попрацювати над виправленням негативних рис характеру.

          Привабливість казок для соціалізації особистості дитини з особливими потребами полягає в таких їхніх рисах:

          1) відсутність у казках прямолінійної моралі та нудних повчань;

          2) через образи казки дитина стикається з життєвим досвідом багатьох поколінь. Перемога добра в казках забезпечує дитині з вадами розвитку психологічну захищеність та надійну підтримку в процесі соціалізації;

          3) головний герой – це збірний образ, і дитині легше ідентифікувати себе з героєм казки і стати учасником казкових подій на шляху до адаптації в суспільстві.

Основний принцип казкотерапії – зцілення казкою, сприяння цілісному розвитку особистості, розвиток людської духовності. Казка здатна пояснити, що добре, а що погано. На прикладі позитивних персонажів дитина вчиться діяти правильно, по-людськи, а негативні герої казок показують, як робити не годиться. Негативний герой завжди залишається покараним, а позитивний персонаж завжди отримує бажану винагороду.

Казкотерапія здатна знизити у дітей рівень тривожності, подолати різноманітні страхи, уможливлює адаптацію до колективу. Казкою можна приборкати дитячу агресивність, додати упевненості невпевненими і сором’язливим дітям і навіть полікувати окремі психосоматичні захворювання. У процесі впливу методу казкотерапії дитина починає самостійно позбуватись очевидних і прихованих проблем.

          На заняттях з казко терапії використовуються наступні прийоми роботи:

          Аналіз казок. Мета – усвідомлення, інтерпретація того, що стоїть за казковою ситуацією, конструкцією сюжету, поведінкою героїв.

          Розповідання казок. Прийом спрямований на розвиток фантазії та творчої уяви. Дитині або групі дітей пропонується розповісти казку від першої або третьої особи, а також від імені інших казкових героїв.

          Постановка казок із допомогою ляльок. Працюючи з лялькою, дитина бачить, що кожна її дія негайно позначається на поведінці ляльки. Це допомагає їй самостійно коригувати свої рухи і робити поведінку ляльки максимально виразною. Робота з ляльками дозволяє удосконалювати і проявляти через ляльку ті емоції, яких зазвичай дитина з якихось причин не може собі дозволити проявляти [2].

          Малювання за мотивами казки. Вільні асоціації дитини виявляються в малюнку. Малюнки аналізуються, обговорюється поведінка і мотиви дій персонажа, діти дають їм оцінку: добре – погано.

          Програвання епізодів казки. Програвання епізодів казки дає можливість дитині відчути деякі емоційно значущі ситуації і пережити певні емоції.

          Складання казок. З одного боку цей процес сприяє розвитку уяви, з іншого – дозволяє дитині повідомити оточуючим про свої проблеми. Краще не втручатися в те, про що та як вигадує дитина. Хоча на початковому етапі, щоб показати приклад, можна скласти казку разом з нею. Почута від дитини казка допоможе усвідомити її проблеми і труднощі.

          На заняттях з казкотерапії зазвичай використовуються 5 видів казок: художні казки, дидактичні, корекційні, терапевтичні, медитаційні

          1.Художні казки – це казки , створені багатовіковою мудрістю народу та авторські історії. Власне це і є те, що прийнято називати казками, міфами, притчами, історіями.. В художніх казках є і дидактичний, і психокорекційний, і психотерапевтичний, і навіть медитативний аспекти. Художні казки створювалися зовсім не для процесу психоконсультування, але незважаючи на це можуть  успішно в ньому використовуватися.

          2.Дидактичні казки – створюються педагогами для цікавого подання навчального матеріалу. При цьому абстрактні символи (цифри, букви, звуки, арифметичні дії та ін.) оживляються, складається казковий образ світу, у якому вони живуть. Дидактичні казки можуть розкривати зміст та важливість певних знань.  У формі дидактичних казок можуть подаватися навчальні завдання. (Алгоритм проведення: образ казкової країни в якому порушується певна проблемам процесі казки, ми вирішуємо проблему, завдяки виконанню завдання). Так уроки перестають бути нудними і з’являється зміст виконання завдань.

          3.Корекційні  казки (психокорекційні) – створюються для м’якого впливу на поведінку дитини. Під корекцією тут розуміється «заміщення» неефективного стилю поведінки більш продуктивним, а також пояснення дитині змісту того, що відбувається.  Застосування психокорекцій них казок обмежено за віком та проблематикою. Створити психокорекційну казку не важко, багато письменників добре роблять це, можливо самі того й не усвідомлюючи. (Алгоритм проведення: герой близький дитині за віком, статтю, характером, опис його життя в казковій країні,щоб дитина знайшла схожість з собою, проблемна ситуація схожа на реальну ситуацію життя дитини, герой шукає вихід і дитина з ним може бачити наслідки і шляхи вирішення , зустріч з мудрим наставником (в реальному житті  це психотерапевт) який показує шляхи виходу).

          4) Терапевтичні (психотерапевтичні) – казки, що зцілюють душу. Казки, що розкривають глибинний зміст подій, які відбуваються. Історії, що допомагають побачити те,що відбувається з іншої сторони, зі сторони життя духу. Вони не завжди однозначні, не завжди мають «традиційно» щасливий кінець, але завжди глибокі і проникливі. Психотерапевтичні казки часто залишають людину із запитанням.

          5) Медитативні казки – орієнтовані  на розвиток різних видів чутливості: зорової, слухової, нюхової, смакової, тактильної та кінестетичної. Характер цих казок – мандрівка. Казка схожа на пісню: «Що бачу про те співаю». Щоб створити таку казку потрібно згадати ситуацію, коли ми почувалися щасливими, спокійними, радісними. (Алгоритм проведення: ми переносимося в казкове місце, починаємо сприймати зорові, слухові, нюхові, тактильні та кінестетичні образи, нас сповнюють приємні почуття, згодом ми повільно повертаємося до реальності і ділимося враженнями).

Таким чином, даний метод дозволяє гармонізувати внутрішній душевний хаос, що панує у душі дитини за допомогою зміни ставлення до себе, до свого минулого, теперішнього і майбутнього, в цілому до своєї долі. Казкотерапія це техніка, яка допомагає дитині з особливими потребами змінити внутрішні переживання, страхи, надії  викласти їх у малюнки чи іншому виді діяльності. Казка здавна визначена українською педагогікою важливим чинником виховання дітей.

Отже, казкотерапія – це метод, що дозволяє використовувати досвід, набутий у ході історичного розвитку людства, для інтеграції особистості, для розширення і вдосконалення взаємодії людини з навколишнім світом.

Висновок:Казкотерапія є ефективним методом  оздоровлення та розвитку особистості та впливає на інтеграцію в суспільство і потребує посиленого використання і дослідження.  Цей метод являє собою спостереження і розкриття внутрішнього і навколишнього світу, осмислення пережитого, моделювання майбутнього, процес підбору для кожного клієнта його «особистої» казки.

Казкотерапія дозволяє послуговуватися набутим у ході історичного розвитку людства досвідом для інтеграції особистості, для розширення і вдосконалення взаємодії людини з навколишнім світом. Основний, на нашу думку, принцип цього метода – це цілісний, духовний розвиток людини (дитини, підлітка, дорослого), це можливість створення сприятливого ґрунту для становлення цілісної, творчої особистості.

Підбиваючи підсумок, можна зробити висновок про те, що майбутнє наших дітей – цілком у руках дорослих. Тільки завдяки дорослим та їхній активності діти засвоюють необхідні для них знання і набувають основних навичок. Розвиваючи дітей за допомогою казок, батьки та педагог допомагають їм краще адаптуватися в навколишній дійсності, долати труднощі та проблеми, що виникають у житті. Казкотерапія для особливих дітей – це корисний метод виховання і психотерапії.

ОРГАНІЗАЦІЯ ЗАНЯТЬ З МУЗИКОТЕРАПІЇ

Організація занять з музикотерапії вимагає від музикотерапевта поетапності та наступності у кроках – від розвитку сприймання музичного матеріалу дітьми до засвоєння ними музичних знань, вмінь та навичок.

Зв’язок слова і дії педагогу необхідно формувати протягом тривалого часу, постійно повторюючи вже засвоєне і поступово просуваючись вперед до нових досягнень. Поступове ускладнення вимог та систематичний контроль за виконанням завдань забезпечує ефективність розвитку дитини та корекцію її психофізичних порушень. Організація занять з музикотерапії покладає на терапевта подвійне навантаження. З одного боку, це навчально-розвивальне заняття, а з іншого – творче. Розвиток особистості зі складними порушеннями психофізичного розвитку, повнота її соціальної інтеграції багато в чому визначаються професіоналізмом педагога, його особистісними характеристиками, зокрема «естетичною виразністю».

Місія музикотерапевта – дбайливо, обережно, мудро вести дитину крок за кроком до повноцінного життя. Позитивні емоції, які виявляються у посмішці, радості та оптимізмі покращують не лише психічний стан дитини, а й змінюють на краще її фізичне самопочуття.

Організовуючи заняття з музикотерапії, важливим є створення зацікавленості та інтересу у дітей. Професійне володіння грою на музичному інструменті справляє позитивне враження на дітей і забезпечує цілісне сприймання музичного твору в доступній для даної категорії дітей формі. Для розвитку сприймання музичного матеріалу дітьми, організація будь-якого заняття має відбуватися в формі емоційно-насиченої та цікавої гри. Основні завдання, які вирішуються в іграх та вправах, спрямовані на розвиток і корекцію психофізичних порушень дітей. Удосконалення матеріально-технічної бази надає музичному керівнику можливість урізноманітнити форми занять з музикотерапії. Наявність дитячих музичних, шумових та народних інструментів, синтезатор, дерев’яні, пластикові та картонні іграшки, персонажі пісень, дидактичні ігри, музичні сходинки, музичний центр тощо. Все це посилить зацікавленість з боку дітей та забезпечить позитивну емоційність в процесі заняття.

Для досягнення оптимальних результатів групових музикотерапевтичних занять доцільно будувати їх, рівномірно розподіляючи психофізичне навантаження, і проводити за схемою: 1. Привітання. 2. Ритмічна розминка. 3. Вправи для розвитку тонких рухів пальців рук, вправи для розвитку мовних і мімічних рухів. 19 4. Спів. 5. Слухання музики і гра на дитячих музичних інструментах. 6. Танці, хороводи. 7. Ігри. 8. Прощання.

Особлива специфіка занять полягає в наступному: - заняття проводяться двічі на тиждень по 30-40 хв.; - структура проведення занять різна в групах для аутичних дітей і дітей з іншими захворюваннями (розумова відсталість, ДЦП, синдром Дауна та ін.); - за необхідності присутні батьки (допомога в пересуванні по залу для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату, зі складнощами орієнтування у просторі, виконання завдання разом з дитиною – «рука-в-руці» при попередній тривалій соціальній депривації, освоєння прийомів взаємодії з дитиною, наглядати за динамікою її розвитку); - один і той же музичний матеріал використовується багаторазово, щоб діти в своєму індивідуальному темпі змогли його засвоїти; - музичний матеріал частково дублюється в різних групах для спадкоємності.

В процесі занять деякі діти значно просуваються в своєму розвитку, або починають вести себе деструктивно, в зв'язку з чим виникає необхідність перевести їх в інші групи. У цьому випадку дітям легше вливатися в нову групу, знаючи музичний матеріал; - на занятті створюється безоціночна атмосфера особливо довірчих відносин, де можливо бути прийнятим оточуючими без усяких умов.

Методи музикотерапії поділяють на такі, що спрямовані на емоційну активізацію, тренінгові, релаксуючі, комунікативні, а також творчі методи у формі інструментальної, вокальної, рухової імпровізації.

Музикотерапію застосовують як індивідуально, так і на групових заняттях. Найчастіше її сполучають з іншими методами в комплексній психотерапії. Техніки, що застосовуються в музикотерапії, – рухове розслаблення і злиття з ритмом музики; музично-рухові ігри і вправи; музична психосоматична релаксація; вокалотерапія; гра на музичних інструментах і ритмічна декламація; рецептивне сприймання музики; музичне малювання; пантоміма; рухова драматизація під музику; музична розповідь; гра з лялькою та дихальні вправи з музичним супроводом. Рухове розслаблення і злиття з ритмом музики Мета: свідоме й чуттєве сприймання музичного ритму, що відбувається в русі як в одному з найхарактерніших спонтанних життєвих виявів у дітей та молоді, а також вироблення здатності психічно й соматично підкорятися ритму 20 музики та зливатися з ним; повноцінне переживання почуття евритмії, гармонійного поєднання ритму рухів свого тіла з ритмом музики. Інструкція до виконання: під звуки музики із заплющеними очима погойдуватись у ритм музики, стоячи в колі й тримаючись за руки.

Орієнтовні музичні твори: В. Адамець. «Зірочне» (з дитячих танцювальних пісень «Золоті ворота»). Р. Адисалл. Варшавський концерт. Р. Бінгел. Серенада Альжбеті. П. Чайковський. Танець маленьких лебедів (балет «Лебедине озеро»). А. Дворжак. «Слов'янський танець № 1, до мажор», «Слов'янський танець № 2, ля мінор», «Слов'янський танець №6, ре мажор», «Слов'янський танець № 15, до мажор». Е. Гріг. Пісня Сольвейг із сюїти «Пер Гюнт». Ф. Шопен. Етюд мі мажор. М. Равель. Болеро. М. Римський-Корсаков. Пісня індійського гостя з опери «Садко». К. Еіднінг. Розквіт весни. Б. Сметана. Нашим дівам (полька). А. Вівальді. Симфонія сі мінор.

Музично-рухові ігри та вправи.

Мета: стимуляція та концентрація уваги, координація аудіовізуальної, моторної і тактильної корекції, створення умов для комунікації та взаємодії у групі, зв'язку індивіда з групою та групи з індивідом.

У процесі цих занять можна використовувати ритмічні інструменти, костюмований реквізит, спортивні знаряддя та інвентар, іграшки. У музично-руховій грі, що керується звуковими сигналами, динамічний напрям однієї фази діяльності чергується з гармонійним розслабленням. Цим досягається психічна й соматична релаксація.

Для стимуляції музично-рухових ігор і вправ необхідні ритмічно виразні, динамічні та жваві за темпом, із привабливою мелодійною та гармонійною лінією музичні зразки: класичні, фольклорні, популярні танці. Як звукові сигнали можна використовувати барабани, тарілки, гонг, трикутник, рожок. Музичні ігри та вправи, завдяки жвавому (жартівливому) характеру, різноманітності привабливих форм, оптимістичному настрою, є одним із улюблених компонентів музично-терапевтичних занять.

Орієнтовні музичні твори: М. Бернар. Пісенька «М» (з дитячих танцювальних пісень «Золоті ворота»). 21 П. Чайковський. Дитячі танцювальні пісні. Марш дерев'яних солдатиків. Марш із балету «Лускунчик». І. Доніцетті. Увертюра до опери «Дочка полку». М. Глінка. Увертюра до опери «Руслан і Людмила». А. Хачатурян. Танок із шаблями з балету «Гаяне». Танець з музичної сюїти «Маскарад». Ф. Шопен. Вальс сі бемоль-мажор. Революційний етюд до-дієз-мінор. Ф. Ліст. Угорська рапсодія. М. Мусоргський. Картинки з виставки. Гра дітей. В. Новак. «Розбійницька сонатина», С.Прокоф'єв. Марш зі збірника «Дитяча музика». Р. Шуман. Лісові сцени «Одинокі квіти», «Мисливська». Марш з «Альбому для молоді». Б. Сметана. Нашим дівам (полька). Й. Штраус. «На прекрасному голубому Дунаї». Піцикато. Марш Радецького.

Музична психосоматична релаксація.

Мета: глибока релаксація особистості з психічними, соматичними або соціальними відхиленнями.

Музична релаксація є формою пасивного сприймання музики. Людина не має концентрувати увагу на формі та змісті музики, а сприймати її як «звукове поле», що допомагає процесу розслаблення й занурення у вільну течію асоціацій, зумовлених виразністю та динамічністю музики.

Цей метод має три складові: психологічну, музичну та біозвукову, які комбінуються у різних варіаціях. Психологічний вплив здійснюється через яскраву та образну уяву формул самонавіювання, спрямованих на розслаблення м'язів тіла. Унаслідок цього розширюються периферійні судини, тепло надходить до них і перерозподіляється вміст крові.

Усе це забезпечує нормальне функціонування мозку, заспокоєння, що переходить у дрімотний, сноподібний стан, з'являється відчуття відпочинку. Для заспокоєння та відновлення використовують музичні програми і звуки живої та неживої природи, скомпоновані фрагменти записів голосів пташок, тварин, які викликають сприятливі асоціативні спогади, образи природи. Ефективними є записи ранкового хору пташок, шум лісу чи моря. Це заспокоює та відновлює працездатність.

Тривалість цієї частини заняття 17-20 хв, гучність звучання 30-40 дб. Рівень сторонніх шумів під час сеансу повинен бути нижчим за ці показники. Тому релаксацію слід проводити у звукоізольованому приміщенні з неяскравим світлом, зі стереофонічною музикою. Під час музичної релаксації учасники лежать на спеціальних матах або сидять у глибоких кріслах, шезлонгах. Відстань між кріслами – 50 см.

Процес психічного та соматичного розслаблення починається з відтворення музичного твору. Через деякий час слід заплющити очі й віддатися течії тихої музики.

Використовують методику аутогенного тренування за Шультцем або інші модифікації, залежно від завдань заняття й категорії дітей та молоді. Слухання музики можна поєднувати з демонструванням картин, слайдів. Відеометод полягає у тому, щоб допомогти людині за допомогою зору утворити необхідний образ, сповнений відчуттів і уявлень.

Основний критерій добору музичних творів – м’який і гармонійний вплив. Найсприятливішими є твори періоду музичного бароко та класицизму. Із сучасних авторів – ліричні твори, задушевні та сумні мелодії, плавні твори з м'яким ритмічним малюнком, негучним звучанням. Темп музики – плавний, повільний, заспокійливий.

Орієнтовні музичні твори: І. С. Бах. Концерт для клавесина з оркестром ре-мінор, 2 ч. Концерт для двох скрипок ре-мінор, 2 ч. А. Вівальді. Пори року. Частини «Літо», «Зима». Концерт фа-мажор. В. А. Моцарт. Дивертисмент № 7, 2 ч. А. Дворжак. Симфонія № 3, соль-мажор, 2 ч. А. Кореллі. Концерте гроссо № 5.

Вокалотерапія.

Мета: позитивно впливати на дихання, серцеву діяльність, травлення та коригувати мовленнєву діяльність, розвивати емоційну сферу дітей, знімати або зменшувати контроль дитини за своїм мовленням і залучати її в процес співу, наслідуючи інших.

У практиці корекційно-педагогічної роботи групова вокалотерапія є важливим методом активної музикотерапії. Перевага цього засобу в тому, що на відміну від розмови, долучаються всі бажаючі відповідно до своїх можливостей. Репертуар добирається відповідно до вікових та індивідуальних особливостей кожної дитини. Це можуть бути дитячі пісні, які заряджають оптимізмом і є свого роду «вітамінами», фольклор, духовні пісні тощо.

Груповий спів передбачає анонімність співака, тому він є дієвим засобом зняття напруження й гармонізації особистості; він орієнтує дитину на групу, дає змогу їй приєднатися до групи, встановити соціальний контакт, викликає почуття безпечної самореалізації. Груповий спів можна комбінувати із сольним у іграх, наприклад, «Ходить пісенька по колу», коли кожен співає по куплету. Для того, щоб подолати бар’єр замкнутості й бути в центрі уваги, відповідно до власного бажання, кожного разу заспівувати може інша дитина.

Вокальний елемент музикотерапії допомагає зайняти активну позицію у груповій діяльності та за допомогою відтворення обраної пісні приводить особистість до внутрішньої конфронтації з власним невротичним станом, тим самим усуваючи психологічні бар'єри. Почуття успіху під час групового співу відіграє значну роль, особливо в осіб із соціальними відхиленнями, об'єднує і активізує групу.

Дієвим є поєднання співу з грою на музичних інструментах. Рекомендується використовувати пісні, які можна драматизувати, відображати. Вони мають бути емоційними, цікавими, мати просту і приємну мелодію, живий темп, відповідну тональність, такі як українські народні пісні: «Ой, на горі жито», «Соловеєчку, сватку, сватку», «Ой єсть в лісі калина», «Подоляночка», «Ой, на горі льон, льон»; «Шевчику», «Ой, Василю, товаришу» в обр. В. Верховинця тощо.

Гра на музичних інструментах і ритмічна декламація.

Мета: реалізація відчуття ритму й розвиток творчих здібностей. Завдяки фізичній активності діти набувають навичок спритності, гнучкості, відчуття координації моторики. Розвивається не тільки акустичне, ритмічне, моторне, тактильне та візуальне сприйняття, а й увага, фантазія, підтримується психічна соматична стабільність. Гра на музичних інструментах і декламація доповнює вокальну, музичнорухову та мовленнєву форми музикотерапії.

Гра застосовується у вигляді: • «тілесної гри» (боді перкусії), що полягає у відтворенні різних звуків (оплесків, ляскання, клацання тощо); • найпростішої музичної гри-імпровізації за допомогою простих музичних інструментів і предметів побуту. Застосовувати спосіб «тілесної гри» треба в безпосередньому відображенні ритму музики, супроводу мелодії, правильному диханню. Це допомагає підготувати дітей до інструментальної імпровізації.

Використовувати дитячі шумові та музичні інструменти, які доступні дітям: брязкальця, маракаси, сопілка, тріола, металофон, бубон, маленькі дзвіночки різного звучання, клавеси, металофон, ксилофон, тарілки, трикутник, шарманка, ріжок, маленькі дитячі шкіряні барабанчики, тамбурин тощо. Вправи з барабаном мають супроводжуватися співами або грою на фортепіано. Для дітей з відхиленнями в поведінці ударні інструменти слід використовувати дуже обережно. Тут краще застосувати гру на клавесині, лірі чи підручному матеріалі (молочних пляшках, консервних бляшанках). Треба  враховувати й природжену схильність до певного тембру чи висоти тонів. Тому деякі віддають перевагу струнним інструментам, інші — духовим, треті – ударним.

Гра на інструментах допомагає подолати комплекс неповноцінності. Успіх залежить від здібностей та розкутості кожної дитини. Для цього важливо ознайомити дітей з технікою гри на інструменті. Починати можна з дзвінкого інструмента, слухаючи його звучання. У дітей має сформуватися слухове та акустичне уявлення про звучання кожного інструменту. При цьому актуально застосовувати форму діалогів між різними інструментами. Кожна імпровізація реалізує певну ідею і групова імпровізація – це найскладніший вид гри, який потребує певної підготовки.

Ознайомлення дітей з назвами інструментів проводиться у формі ритмічної декламації, використовуючи гру на самому інструменті. Музичний керівник добирає музичний супровід у відповідності до ритму слова. Прості засоби музичної виразності полегшують завдання оздоровлення дитини та її комунікативності в суспільстві.

Рецептивне сприймання музики (чуттєве).

Мета: зняття внутрішнього конфлікту, проблем, сприяння стабілізації.

Використовується для розслаблення й стимуляції особистості, яка в процесі сприймання музики стає активним учасником образної дії, збагачуючи її своїм внутрішнім світом переживань. Такі заняття спрямовані на спонукання активного сприймання власного «Я». У їх процесі закладається основа чуттєвих та уявних асоціацій, що відповідають конфліктним переживанням; відбувається свідоме збудження механізмів абстрагування від особистих патогенних факторів. Це допомагає стабілізувати загальний психічний та соматичний стан.

В. Бехтерєв наголошує, що сприймання музики не потребує попередньої підготовки і є доступним для дітей, яким немає ще і року. Тобто вона здатна чинити свій лікувальний вплив на дитину за будь-яких умов. Її терапевтична цінність постійно зростає.

За допомогою музичних образів та музичної мови, ритму та її мелодійності можна встановити рівновагу в діяльності нервової системи дитини, можна розгальмувати загальмованість дітей, врегулювати дію кінестетичної системи або дати необмежений простір і свободу рухам, виявити музичні здібності особистості та задовольнити її музичні потреби у будь-якому музичному жанрі чи уподобаннях.

При доборі музичного матеріалу застосовують метод ізопринципу, тобто музичні твори за настроєм мають бути подібними до психічного стану людини, оскільки темп музики тісно пов'язаний із тілесним ритмом.

Наприклад, якщо людина перебуває у стані меланхолії або тривоги, в першій частині занять використовують співзвучні цьому стану ритми. У другій частині застосовується музика, що вчить протистояти, нейтралізує теперішній стан, несе втіху, втілює  надію. У третій частині звучить динамічна музика, що втілює впевненість у собі, мужність духу.

Під час прослуховування музики слід враховувати особистість дитини, її музичну культуру, смаки, індивідуальні здібності сприймання. Інколи доцільним є ознайомлення з творчістю композитора, його долею.

Сприймання музики як вид діяльності – це основа для співтворчості та налагодження музичних взаємин між таємничим світом дитини і дійсністю, в якій вона живе.

Орієнтовні музичні твори: П. Чайковський. Вальс із опери «Євгеній Онєгін». О. Глазунов. Галоп з балету «Раймонда». Й. Гайдн. Концерт у ре-мажорі (у виконанні М. Варги). А. Хачатурян. Танець з шаблями з балету «Гаяне». Ф. Легар. «Золото і срібло» (вальс). Й. Штраус. Марш кадетів. Ф. Зуппе. Увертюра до опери «Легка кавалерія» (швидка частина). К. Вебер. Запрошення до танцю.

Музикомалювання.

Мета: знімати афекти, сприяти катарсису, створювати гарні умови для задоволення інстинктів, активізувати невротично пасивно налаштованих дітей, реалізувати можливості дитини в творчій діяльності.

Музикомалювання як терапія і спокійний комплексний вид діяльності допомагає формувати в дітей здорові психічні структури, розвивати моторику рук і пальців. Малювати можна різними способами і, на нашу думку, важливо навчити дітей створювати музичні образи на папері. Краще працювати на дошці, на підлозі, на стіні, на великих аркушах паперу великими олівцями, фломастерами, пензлями тощо.

Надзвичайно привабливим є малювання пальцями з використанням спеціальних фарб. Критерії добору музичного матеріалу полягають у тому, щоб музика пробуджувала емоційно-образну та творчу сферу учнів. Тобто, з одного боку, музика добирається релаксуюча, гармонізуюча, в помірному темпі, але з яскравими музичними образами, а з іншого, це твори, що мають динамічний, ритмічний, але також образний характер і у швидкому темпі.

Пантоміма.

Мета: сприяти психічній релаксації та творчій стимуляції, розвивати творчу фантазію та уяву, рухові здібності до самовираження, допомагати зняти психічне напруження.

Тести й пантоміма збагачують міміку обличчя. Це гра, а не танець. З метою корекції використовують кілька варіантів пантоміми. 1. Прості, короткі оповідання чи драматичні етюди. Дію оповідання доповнює й оживляє музична імпровізація. Показується те, про що розповідається словами та передається музикою. Спочатку пантоміму виконує один учасник, а потім до нього приєднується вся група. 2. Лунає музика, а учасники придумують розповідь, виражаючи її в пантомімі. 3. Музикотерапевт розповідає про будь-який випадок, а учасники показують це.

У роботі використовуються певні пантомімічні зображення: вид діяльності, характерні особливості видів тварин; веселий чи сумний випадок; те, чого найбільше боїться учасник тощо.

 

 

 

Рухова драматизація під музику.

Мета: рухове розслаблення і злиття з ритмом музики.

Драматизація є синтезом музики, рухів, драматичного та мовленнєвого вираження. Використовуються пісні, сюжет яких можна зобразити в рухових елементах.

Наприклад, твір, що оспівує море або озеро, його широту, глибину, колір, бурхливість або навпаки – спокій, а також твори з переліку орієнтовних музичних творів для рухового розслаблення і злиття з ритмом музики.

Музична розповідь.

Це ефективний спосіб психічної та соматичної стимуляції за участі рухів, драматизації та мовлення. Усі розповіді супроводжуються музикою, в якій простежується і дзюрчання струмочка, і виття вітру, і звички тварин.

Під час таких занять психолог грає роль оповідача, а учасники – героїв сюжету. Мотиви сюжету обирають з урахуванням психічного й соматичного стану учасників, характеру їх невротичних бар'єрів, психічної напруженості. Можна використовувати й такий варіант оповідання, коли учасники придумують закінчення розповіді на основі своїх уявлень, фантазій, зіставлення з власним досвідом.

Імпровізація.

Мета: вираження усього спектру людських почуттів і настроїв.

Завдяки своїй вільній формі імпровізація є ідеальним медіумом для терапевта, щоб дати дитині можливість до резонансу і таким чином, оминаючи слова, запропонувати контакт і дати імпульс процесам розвитку. В активній музичній терапії виділяють наступні форми імпровізації: індивідуальну гру, партнерську гру або гру у парі, групову імпровізацію.

Різні форми імпровізації можна застосовувати на трьох рівнях: з орієнтуванням на музику, відчуття або стосунки. Тобто, інструктування, попередня підготовка або вербальне опрацьовування імпровізації стосуватиметься переважно одного із цих рівнів. Той факт, що на практиці ці рівні трохи переплітаються, не повинен нас стримувати від свідомого відточування процесів кожного окремого рівня. При імпровізації із орієнтуванням на музику на першому плані стоять креативний процес творення і музичний «результат».

Під час імпровізації з орієнтуванням на відчуття базовими є особисті відчуття тут і зараз, а також тілесно-душевний резонанс від процесу творення. Імпровізація із орієнтуванням на комунікацію і стосунки орієнтована, перш за все, на контактну поведінку й інтеракцію.

Гра з лялькою.

Мета: сприяння вираженню внутрішнього стану дитини та характеру її взаємин із батьками, рідними, друзями та соціальним оточенням.

Цей метод використовують у роботі з дітьми до 15 років. Ляльок і лялькових персонажів обирають залежно від роду діяльності батьків. У процесі гри відкриваються глибинні (часто приховані) почуття. За характером гри можна визначити характер впливу соціального оточення на дитину, вихід агресії, афектів, почуття неповноцінності й невизнання, особливо якщо це стосується жертви морального, фізичного або сексуального насильства. Під час гри нейтралізуються внутрішні конфлікти, вона стає катарсисом на ґрунті емоцій.

Ця форма музикотерапії навчає самостійності, незалежності від оточення, адекватної поведінки в пристосуванні до цього оточення. Музика створює відповідний фон (як зовнішній, так і внутрішньо-емоційний) і гармонійний вплив, що пробуджує активність, упевненість у собі, сприяє розслабленню та психічній урівноваженості, а також гармонізації, стабілізації, позитивній самореалізації.

Дихальні вправи з музичним супроводом.

Мета: розвивати голос і мовлення, формувати вольові якості особистості, стимулювати глибину і частоту дихання, вміти розслабитися під час слухання музики.

Правильне дихання має вирішальне значення для тренування вольових якостей, загальної релаксації. Розслаблювальні музичні стимули приносять полегшення, відчуття гармонії, врівноваженості; характер людини стає м'якшим і пластичнішим. Цю частину музикотерапії проводять у добре провітреному приміщенні.

Зразки дихальних вправ: 1. Лежачи на спині, робити вдихи та видихи в ритмі музичного супроводу. • Сидячи, робити вдихи та видихи в ритмі музичного супроводу. Фаза видиху: • вимовляння звука «А» (виражаючи почуття полегшення); • вимовляння звука «О» (виражаючи почуття подиву); • вимовляння звука «У» (виражаючи почуття подиву); • вимовляння звука «І» (виражаючи почуття радості); • вимовляння звука «Е» (виражаючи внутрішню рівновагу). 2. Лежачи на спині, в ритмі музики робити глибокі вдихи й видихи з вимовлянням звука «А». 3. Стоячи у вільній поставі, робити вдих і видих із руховим вивільненням. 4. Лежачи на спині, поклавши ліву руку на живіт, праву – на груди, тренують черевне і грудне дихання. Вдих – підйом черевної стінки, видих – опускання.

Узагальнюючи вищезгадані організаційно-педагогічні умови успішності проведення занять з музикотерапії, в освітньому закладі треба назвати важливі моменти: • особистість висококультурного та духовного педагога; • відповідність, поетапність, та доступність навчального матеріалу для дітей шкільного віку зі складними психофізичними порушеннями; • адекватність організації занять специфіці дітей; • матеріально-технічна база, що забезпечена високоякісними та в достатній кількості музичними інструментами, сучасною технікою, обладнаними кабінетами тощо; • зв’язок творів музичного мистецтва зі зразками довкілля, створення умов для збагачення емоційного досвіду дітей та активізації їх чуттєвої сфери; • створення особливої атмосфери та активізація творчої діяльності.

В процесі організації занять важливо не стільки досягти певного результату, скільки створити такі умови, які сприяють загальному розвитку дитини та корекції її психофізичних порушень, за яких вона повірить у свої можливості та відчує успіх, задоволення, емоційне піднесення. Все це вимагає від музичного керівника особливої творчої уяви, фантазії, наполегливості, терпіння в спільній роботі з дітьми, для яких музичне мистецтво – це шанс на успіх.

 

06.03.23

15.02.23

Логопедичні вправи для розвитку мовленнєвого дихання

 

Правильне дихання у дітей є запорукою  формування повноцінного мовлення, оскільки плавне мовленнєве дихання формується на основі фізіологічного дихання. У деяких дітей можуть спостерігатися порушення правильного фізіологічного дихання, тобто недостатнє збагачення легень киснем. Тому так важливо навчити дитину дихати правильно.

Правильне фізіологічне дихання є профілактикою нежиті і респіраторних захворювань, тому що саме у  носовій порожнині повітря зволожується, зігрівається, або навпаки, охолоджується, підсушується, очищається.

Дихальні вправи є невід’ємною складовою логопедичної роботи і націлені вони на вироблення в дитини уміння виконувати різні види вдихів і видихів.

Важливим є проведення логопедичних вправ на розвиток мовленнєвого дихання на свіжому повітрі на яких потрібно вчити правильно дихати, а також варто пропонувати різні комбінації вдихів та видихів.

Наприклад, повільно вдихати носом і ще повільніше видихати, обов'язково контролюючи правильність виконання. Видих повинен бути в півтора-два рази довшим, ніж вдих. Його краще прив'язати до кроків (вдих – 2-3 кроки, видих – 3-5 кроків) Особливо важливий такий спосіб дихання при швидкій ходьбі і повільному бігу.

Під час занять дуже важливо звертати увагу на положення живота і плечей. На вдиху слід стежити, щоб живіт піднімався («Надуй кульку»), а на видиху – опускався («Кулька лопнула»). Плечі при цьому – нерухомі, і на вдиху не повинні підніматися сильно вгору. Варто вказати дитині, щоб перед кожним новим вдихом вона робила невеликі паузи і тільки потім, на видиху, починала говорити. Це допоможе попередити виникнення і знімає можливе психоемоційне напруження мовлення.

Виконання спеціальних логопедичних дихальних вправ дозволяє не тільки вдосконалити мовленнєве дихання, але й допоможе виробити плавний видих через рот (2-4 секунди) з поступовим збільшенням його тривалості до 6-8 секунд. Надування повітряних куль, пускання мильних бульбашок, гра на дитячих музичних інструментах (губній гармошці, сопілці, трубі) зроблять заняття цікавими, різноманітними й ефективними.

Як виконувати вправи?  Повітря набирати через ніс, плечі не піднімати, видих повинен бути тривалим і плавним. Необхідно стежити, за тим, щоб не надувалися щоки (для початку їх можна притримувати руками). Не можна багато разів поспіль повторювати вправи, так як це може привести до запаморочення

Для вдосконалення мовленнєвого дихання можна використовувати вправи.

Дитина лежить на підлозі горілиць, руки вздовж тіла. На рахунок від 1 до 6 йде повільний вдих носом, руки при цьому підіймаються вгору уздовж тіла, ковзаючи по підлозі. На рахунок від 1 до 6 йде повільний видих через рот, руки опускаються в початкове положення, але поверху. Повторюємо 3 рази.

 «Кулька»

Цю вправу бажано робити спочатку лежачи (щоб дитина повністю розслабилася), а потім сидячи чи стоячи. Вдих через злегка відкритий рот (живіт надувається, як кулька, плечі не піднімати). Видих через вільно відкритий рот, неначе кулька повільно здувається. Рух живота контролюється рукою. Цю сму вправу повторити з подовженим видихом на звуки (А, О, У, И). Видих під час вимови цих звуків повинен бути спокійним і безперервним.

 

«Задуй свічку»

Короткий спокійний вдих носом, потім пауза (затримати дихання на 1—2 сек.) і довгий безперервний видих через ледве зімкнуті губи з промовлянням «пф», начебто гасячи свічку (дути можна на пальчики).

 

 «Літак»

Покладіть дитині на долонь маленький шматочок ватки чи паперу. Тримаючи долоню з ваткою на рівні рота, дитина повинна подути на «літак», щоб він полетів. Чим далі полетіла ватка, тим краще дитина зробила вдих і видих.

 

 «Нюхаємо квіточку»

Навички правильного вдиху і видиху добре відпрацьовувати на таких вправах: дати дитині понюхати квітку, духи, фрукти;

 

 «Усі мовчать»

Зробити вдих, а видихнути на звук [з], доторкнувшися вказівним пальцем до губ, неначе попросити тиші.

 

 «Де дзвенить комарик?»

Дитина, сидячи на стільці, одночасно з поворотом тулуба праворуч-ліворуч робить довгий видих на звук [з-з-з-з].

 

 

«Гарячий чай»

У дитини в руках чашка, дитина робить вдих носом, а на видиху дує в чашечку, вимовляючи пошепки [ф-ф-ф-ф], начебто студить гарячий чай.

 

Дихальна вправа «Хом'як»

Поперемінно надувати щоки.

 

Дихальна вправа «Бульбашки»

Рот трохи відкрити. Широкий кінчик язика впирається у нижні зуби. Посередині язика покласти соломинку для коктейлю, кінець якої опустити у склянку з водою. Дути у соломинку так, щоб утворювались бульбашки. Слідкувати, щоб губи були нерухомими і щоки не надувались.

 

Дихальна вправа «На гойдалці»

На нитці прикріпити різнокольорові паперові фігурки ляльок (квіти, листочки, сніжинки тощо). Дитині потрібно силою видихуваного повітря розгойдувати їх.

 

Дихальна вправа «Свищик»

Підготувати чисту пляшечку. Кінчик язичка висунути так, щоб він торкався горлечка пляшечки. Зі звуком «ф-ф-ф» плавно видихати повітря у пляшечку.

 

Дихальна вправа «Фокус»

Рот трохи відкритий. Губи в посмішці. Язик розслаблений, у формі «лопатки» лежить на нижній губі. На кінчик язика покласти фігурку (метелика, квіточки, квадратик), різко здувати її, спрямовуючи повітряний струмінь уперед.

Ускладнення. Рот широко відкрити. Широкий язик вигнути у формі «чашечки». Покласти на кінчик носа ватку, здувати її, спрямовуючи струмінь повітря вгору. Слідкувати, щоб видихуваний струмінь повітря проходив посередині язика, а щоки не надувались.

 

Дихальна вправа «Повітряна кулька»

Надувати повітряні кульки, дитячі гумові іграшки: дитина набирає повітря через ніс і повільно з достатньою силою видихує його через рот в отвір іграшки.

 

Дихальна вправа «Зігріємо ручки»

Зліпити уявну снігову бабу, а потім дихати у долоні, вимовляючи звук «х-х-х», ніби зігрівати їх.

 

Дихальна вправа  «Вітряк»

 Дитина дме на лопаті іграшки-вертушки або млини з пісочного набору.

 

Дихальна вправа   «Снігопад»

Зробити сніжинки з вати (пухкі грудочки). Пояснити дитині, що таке снігопад і запропонувати дитині здувати "сніжинки" з долоні.

 

Дихальна вправа  «Метелик»

Вирізати з паперу метеликів і підвісити їх на нитках. Запропонувати дитині подути на метелика так, щоб вона полетіла (при цьому стежити, щоб дитина зробила тривалий плавний видих).

 

 Логопедична гра - Забий м'яч у ворота

Запропонуйте дитині подути на ватний чи поролоновий м'ячик, так, щоб він покотився у ворота (їх можна зробити з дроту, або намалювати). Повітряний струмінь повинен бути плавним, повільним, безперервним.

 

Логопедична гра - Язичок-футболіст

Як і в попередній вправі, треба забити м'яч у ворота, але тепер із допомогою язика. Дитина повинна усміхнутися та покласти широкий язик на нижню губу, і, ніби вимовляючи звук [ф], дути на кінчик язика.

 

Логопедична гра - Літак

На кінчик носа покласти шматочок паперу або вати. Відкрити рот, широкий язик покласти на верхню губу, бокові краї язика притиснуті. Повітряний струмінь виходить посередині язика. Дитина повинна сильно подути, так, щоб «літак» полетів угору.

 

Логопедична гра - Пелюстки

Покладіть на долоню справжні або вирізані з паперу невеличкі пелюстки квітки. Запропонуйте дитині подути, щоб пелюстки злетіли з вашої долоні.

 

 Логопедична гра - Кораблик

Налийте у миску воду. Зробіть паперовий або пінопластовий кораблик та покладіть його на воду Запропонуйте дитині подути на кораблик спочатку довгим струменем повітря, наче вимовляючи звук [ф], а потім переривчасто, наче вимовляючи звук [п-п-п-п].

 

Дорослим слід навчити малюка правильно користуватись диханням під час мовлення. Логопедичні дихальні вправи використовуються з метою вироблення цілеспрямованого струменя повітря, необхідного для вимови звуків.

Перед початком дихальної гімнастики необхідно провітрити приміщення. Під час виконання логопедичних дихальних вправ потрібно стежити, щоб дитина дихала діафрагмально. Під час вдиху живіт випинається вперед, плечі не піднімаються. Під час видиху живіт втягується.

 

 

09.02.23.

Поради батькам щодо розвитку мовлення дітей

 Мовленнєве спілкування є одним із перших видів діяльності, яким дитина оволодіває в онтогенезі. Воно є одним із основних чинників становлення особистості дитини та є запорукою успішного навчання, виховання та розвитку дитини.  У процесі різнопланового спілкування в ігровій діяльності дитина пізнає природній, предметний і соціальний світ, що її оточує, в його цілісності й різноманітності; формує і розкриває свій власний внутрішній світ, свій образ Я; засвоює і створює культурні цінності, виступаючи при цьому активним суб’єктом взаємодії.

Мовленнєві порушення є досить поширеним явищем серед дітей. Аналітичні дані за останні роки свідчать, що кількість дітей з мовленнєвими порушеннями збільшується з року в рік. І це не може не привертати увагу педагогів та батьків.

На сьогоднішній день, в умовах війни, робота логопеда стала практично неможливою, а проблема мовленнєвих порушень потребує особливої уваги та підтримки. Успішність логопедичної роботи з дітьми має ґрунтуватися на взаємозв'язку зацікавлених батьків з логопедом, який за допомогою різноманітних Інтернет-ресурсів може давати завдання, контролювати його виконання (по можливості), консультувати, вчити тощо.

 Саме тому пропонуємо поради батькам щодо розвитку мовлення дітей

 1. Якомога більше розмовляйте з дитиною. Говоріть про все, що цікавить дитину, що оточує її.

2. Намагайтеся проводити з дитиною кожну вільну хвилину, гуляйте з нею. Збагачуйте її досвід новими знаннями про оточуюче, позитивними емоціями, розвивайте допитливість.

3. Грайте з дитиною у ігри. Гра є невід’ємною складовою усестороннього розвитку дитини, в грі дитина навчається, розвивається, виховується.

4. Читайте дитині книги. Рахуйтеся з інтересами дитини, читайте те, про що їй цікаво слухати.

5. Обмежте дитині перегляд телевізора та використання інших гаджетів. Телевізор, телефон, комп’ютер не замінять дитині живого спілкування і занадто часте їх використання уповільнить розвиток усіх психічних процесів (пам’яті, уваги, уяви, мислення, мовлення тощо).

6. Пояснюйте кожне незрозуміле слово, вивчайте нові слова. Це збагатить словник дитини і значно розширить її кругозір. Придбайте декілька книг із ілюстраціями, допоможіть дитині вивчити нові прості слова (наприклад, «м'яч», «дерево» тощо). Далі покажіть картинку, яка відповідає цьому слову, і обговоріть її з дитиною.

7. Вчіть дитину говорити правильно. Виправляйте слова, які дитина говорить не правильно

8. Пам'ятайте, що у вас із дитиною різні рівні розвитку мовлення. Не використовуйте слова чи фрази, які дитина не зможе зрозуміти. Якщо ви все ж сказали незрозуміле для дитини слово, поясніть його значення.

9. Підлаштовуйтеся під дитину, заохочуйте її до говоріння. Якщо вона сама починає розмову, дозвольте їй говорити й пояснювати. Підтримуйте дитину в таких ситуаціях: навіть просте поплескування по плечу додасть їй упевненості в собі.

10. Ставте дитині запитання. Робіть усе можливе, щоб дитина розвивала мовленнєві навички. Якщо ви гуляєте в парку, знайдіть щось цікаве для дитини. Ставте їй запитання, запропонуйте розповісти вам про те, що вона бачить.

11. Співайте дитині пісні, читайте вірші. Рими у віршах і піснях допомагають дитині краще засвоювати нові слова.

26.01.23

Артикуляційна гімнастика в домашніх умовах

В умовах війни у батьків немає можливості відвідувати логопедичні заняття. Але є певні вправи, які можна виконувати з дитиною вдома, адже систематичність у заняттях - важлива складова корекції мовленнєвих порушень.

Для цього батьки мають дотримуватись правил виконання:

1.     Вправи слід виконувати сидячи перед дзеркалом за столом на стільчику. Дитина має сидіти рівно, не напружуватися.

2.     Діти повинні бачити себе в дзеркалі й робити все без поспіху і виконувати чітко вказівки дорослого. Згодом дзеркало можна забрати.

3.     Батьки, спочатку, мають самі спробувати виконувати вправи, а потім детально пояснити та показати вправу дитині. Якщо у дитини не виходить можна допомогти  ручкою чайної ложки, ватною паличкою або ж пальцем дитини.

4.     На початковому етапі не перевантажувати дитину, а згодом можна  збільшувати кількість повторів до 15-20 разів.

5.     Виконання артикуляційних вправ має бути резулярним і систематичним. Необхідно щоденно виконувати вправи 2-3 рази, тривалість виконання вправ 3-5 хвилин.

6.     Артикуляційні вправи не варто виконувати, якщо дитина погано себе почуває, перевтомлена  або не має бажання.

7.     При виконанні артикуляційних вправ використовуйте картинки, на яких забражено назву вправи та артикуляцію. Не вводьте більше однієї нової вправи за раз.

8.     Заняття починайте з тих вправ, які найкраще вдаються, потім переходьте до більш складних.

9.     Не займайтеся відразу після приймання їжі.

10.   Консультуйтеся з логопедом, якщо у Вас виникають питання, щоб досягнути кращого результату.

11.   Зацікавлюйте дитину, намагайтеся зробити тренування захоплюючим, в ігровій формі, щоб дитина хотіла займатися, проявляла ініціативу й позитивно відносилася до артикуляційної гімнастики. 

АРТИКУЛЯЦІЙНІ ВПРАВИ

12.01.23

«Розвиваємо фонематичний слух вдома»

 Фонематичний слух допомагає нам розпізнавати в мові звуки (фонеми). Про порушення фонематичного слуху можна говорити якщо:

●       Дитина плутає близькі за звучанням звуки.

●       Не може зв’язно говорити.

●       Виникають проблеми тоді, коли дитина вчиться читати і писати.

●       При вимові складається враження, що дитина «жує» слова, не промовляє окремі звуки.

●       Мову дитини складно зрозуміти.

Фонематичний слух можна розвивати змалечку у домашніх умовах:

-         Наспівуйте дитині колискову;

-         Проказуйте забавлянки та потішки;

-         Читайте дитині казки!

-         Грайте з дитиною ігри.

Фонематичний слух розвивається на немовних та мовленнєвих звуках.

Рекомендації для проведення занять:

- заняття проводьте в ігровій формі, дитина повинна грати із задоволенням;

- тривалість занять залежить від віку дітей, для дітей 2-3 років не більше 10-15 хвилин, поступово збільшуючи час;

Не займайтеся, якщо!

- малюк втомився, хоче спати або їсти, в поганому настрої, погано себе почуває, хворий;

- якщо дитина втратила інтерес  — відразу ж припиняйте;

- використовуйте різноманітні ігри, вправи, яскраві предмети, картинки, вірші, пісеньки, робіть заняття різноманітними та цікавими.

Підбірка ігор:

«Звукові коробочки»

Разом з малюком насипте у пластикові коробочки, які ми дістаємо з Кіндер-Сюрпризу, крупу, ґудзики, скріпки, квасолю, маленькі гвинтики, половинки зубочисток…. Добре буде також роздрукувати невеликі картинки цих предметів, що всередині. Дитина по звуку повинна вгадати, що всередині і співставити з картинкою, а тоді відкрити коробочкуі перевірити себе. Можна зробити пари коробочок та шукати однаковий звук.

 

«Домашній оркестр»

Влаштуйте музичну гру на кастрюлях, баночках, коробках, паличками по поверхні.

 

«Три ведмеді»

Дитина відгадує за кого з персонажів казки говорить дорослий. Більш складний варіант – дитина сама говорить за трьох ведмедів, змінюючи висоту голосу.

 

«Відгадай, що звучало»

Уважно послухайте з дитиною шум води, шелест газети, дзвін ложок, скрип дверей та інші побутові звуки. Запропонуйте дитині закрити очі і відгадати – що це звучало?

 

«Запам’ятай слова»

На столі під серветкою лежать предметні картинки або іграшки. Ви пропонуєте дитині послухати два-три слова-назви, запам’ятати їх, а потім знайти на столі відповідні картинки (іграшки).

 

«Слова правої і лівої ручки»

Вправа зі словами-паронімами. Пароніми – це пара слів, один звук (буква) які відрізняють ці слова, наприклад, піч-ніч, вуха-муха. Для цього роздруковуємо предметні картинки. Долоні дитини повертаємо догори і кладемо одну пару картинок на них. Наприклад, на праву – картинку із зображенням суниць, а на ліву – синиць. Запитуємо де синиці. Дитина може припідняти відповідну руку вище, або сказати, що зліва.

 

Гра «Довгий-короткий»

Готуємо набір стрічок або смужок паперу: короткі по 5-6 см та довгі – по 10-12 см. Називаємо слова (іменники), а завдання дитини визначити, яке слово за звуковим складом коротке, а яке довге. Спочатку краще брати слова, які легко відрізнити на слух,  наприклад, мак, бегемот, дуб, петрушка, ключ, горобина. Як варіант, можна взяти стрічки (смужки) різних кольорів і почувши слово, яке ви назвали, дитина показує вам стрічку, колір якої буде відповідати почутому слову (це ще і розвиток уяви). Наприклад, ромашка – біла довга стрічка, лис – коричнева коротка.

 

 Гра «Знайди заховану іграшку»

Дорослий закриває очі дитині, пропонуючи знайти заховану іграшку, орієнтуючись на силу ударів по столі (барабані, бубені, плесканні в долоні). Якщо малюк підходить близько до місця, де захована іграшка, то звучання ударів буде голоснішим, а якщо віддаляється – тихішим. Ведучим може бути будь-хто, як педагог, так і дитина.

 

Гра «Що звучало?»

Дорослий підбирає 3-5 звукових іграшки чи дитячих музичних інструменти. Спочатку ознайомити дітей із звучанням кожного предмету (барабана, трикутника, сопілки, брязкальця тощо). Далі ховає їх за ширму та по черзі подає звук кожного з них. Завданням дитини є впізнати та назвати інструмент чи іграшку, що звучали.

 

Гра «Впізнай за звуком»

Дорослий знайомить дитину із звуками, які видають різні предмети: м’яч, вдарившись об підлогу чи об стіл, кулька, яка перекочується в склянці чи в горнятку (керамічному, металевому, дерев’яному, скляному), газета, якщо її складати чи розкладати. Згодом ці ж дії, але в іншій послідовності, він виконує за ширмою. Завданням дитини є розрізнити й назвати предмети, що звучали. Одним із варіантів гри є розрізнення  звуків шелесту паперу різної фактури (газети, фольги, серветки, картону).

 

Гра  «Відгадай, де мама, а де дитинча»

Дорослий роздає малюнки із зображенням домашніх тварин: дорослих та їх дитинчат (корови й теля, кішки й кошеняти, собаки й цуценя тощо). Він промовляє кожне “му-у”, “гав” і т. д. то низько (голосом дорослих тварин), то високо (голосом їх дитинчат). Завдання дітей полягає в тому, щоб, орієнтуючись на характер звуків та висоту голосу, піднімати відповідні малюнки дорослих тварин чи їх дитинчат.

 

Віршована гра «Скажіть, що переплутав хлопчик Вітя”

Дорослий декламує вірш, а дитина уважно слухає та визначає, що правильно, а що ні:

Геть усе, усе на світі

Переплутав хлопчик Вітя.

Каже: діти вчаться в ПОЛІ,

А комбайн працює в ШКОЛІ,

Всіх людей стрижуть в ЛІКАРНІ,

А лікують в ПЕРУКАРНІ,

Ми книжки беремо в АПТЕЦІ,

Ліки – в БІБЛІОТЕЦІ.

От який Вітьок дивак.

Ти ж бо знаєш – це не так!

 

Віршована гра «Продовж речення»

Дорослий починає  речення, а дитина його закінчує, даючи правильне, розумне завершення:

Діти звісно вчаться в …                          школі.

А комбайн працює в …                           полі.

Ми лікуємось в …                                    лікарні.

А стрижемось в …                                   перукарні.

Ліки беремо в …                                      аптеці.

А книжки в …                                          бібліотеці.

 

Гра «Вигадай слово»

Дорослий промовляє  слово та пропонуєте дитині придумати схожі за звучанням слова: лиска – миска, мишка -кришка; лоза – коза, коса, оса тощо.

 

Гра «Спіймай слово»

Дорослий називає   ряд слів. Завданням дитини є почути й назвати слово, яке відрізняється від інших складовою структурою:

Мак – бак – так – банан – гак.

Батон – вагон – кіт – бутон.

П’ятка – лисиця – ватка – хатка.

Винт – гвинт – бинт – сорочка.

Будка – дудка – око – Людка.

 

Гра «Вгадай, хто це був?» 

Дорослий пропонує дитині малюнки чи іграшки та разом визначають, які звуки вони подають. Наприклад, корова мукає –“му-у”, тигр ричить – “р-р-р”, жаба квакає – “ква-ква”, курка квокче – “ко-ко-ко” тощо. Далі педагог промовляє будь-яке з цих сполучень, а діти визначають хто подає такий звук та піднімають відповідний малюнок чи іграшку.

 

05.01.23 

"Як покращити дикцію у дітей"

 Проблема чіткості мовлення є досить поширеною проблемою на сучасному етапі, вироблення чіткості мови потребує все більша кількість дітей. Вправи спрямовані на покращення дикції можна виконувати як з вчителем-логопедом, так і в домашніх умовах.

Коли дитині потрібна допомога?

1.       Якщо у дитини слабо розвинена мовна моторика.

2.       Якщо у мовленні дитини нечітко звучать голосні звуки.

3.       Якщо у мовленні у дитини нечітко звучать парні глухі і дзвінкі приголосні звуки.

4. Якщо у дитини малий словниковий запас, для висловлювання використовує жести, звуки, міміку тощо.

Існує багато вправ на розвиток мовленнєвого апарату, які допоможуть дитині навчитися виразно і чітко розмовляти. Більшість вправ є досить простими для використання вдома, але разом з тим є досить ефективними. Кожна вправа націлена на активне залучення дитини і стимулювання до мовленнєвої діяльності.

Для тренування дикції потрібно уважно стежити за вимовою кожного звука, не захоплюватися передчасно швидкістю читання, доки не буде досягнуто чистоти артикуляції. Вправи на дикцію вимагають регулярного виконання.

Правила роботи з дітьми для поліпшення дикції в домашніх умовах:

1.Налагодьте емоційний контакт з дитиною. Дитина має почувати себе комфортно та ненапруженою.

2. Говоріть з дитиною повільно та зрозумілою для неї мовою, не використовуйте незнайомі слова, заняття проводьте «очі в очі», щоб дитина могла зрозуміти вашу мову.

3.  Намагайтеся уникати всіх зовнішніх подразників, щоб дитина була зосереджена та не відволікалася.

4. Будьте терплячі, якщо дитина виконує вправу неправильно, поясніть як потрібно виконувати, щоб вона зрозуміла різницю.

5.  Проводьте заняття у вигляді гри, оскільки граючись дитина швидше досягне результату, а буденні заняття перетворяться на розвагу та веселощі.

6.  Спілкуйтеся з дитиною постійно: під час прийому їжі, домашніх справ, прогулянок, ігор, говоріть про все, що оточує дитину, про те, що ви робите.

7.      Читайте дитині книги, розглядайте картинки, задавайте запитання та відповідайте на дитячі питання.

 Логопедичні  вправи для покращення дикції у дітей

1. На „раз” – розтягніть губи в усмішку, не оголюючи зубів; на „два” – витягніть губи щільною трубочкою вперед („хоботок”); на „три, „чотири”, „п'ять”, „шість” – рухайте „хоботком” почергово вправо, вліво, вгору, вниз; на „сім” – знову усмішка; на „вісім” – вихідне положення. Вправу треба повторити 3-4 рази.

2. Можна також зробити кілька колових рухів „хоботком” за годинниковою стрілкою, а потім – проти неї.

3. Вимовте артикуляційно виразно, але абсолютно беззвучно (як у сурдоперекладі) кілька фраз із будь-якого тексту (цю вправу з метою самоконтролю ліпше виконувати перед дзеркалом). При повторному виконанні вправи візьміть інший текст.

4. Вправа на тренування м'язів щелеп. Поставте лікті на стіл і обіпріться підборіддям на кулаки. Артикуляційно чітко читайте будь-який текст. При цьому ви повинні напружувати м'язи нижньої шелепи, рух якої обмежують ваші руки. Намагайтесь у цьому положенні досягати чіткої вимови. Ця вправа допоможе позбутися так званого „щелепного затиснення” (К. Станіславський), яке призводить до млявості мовлення.

5. Тренування губ. Вправа для верхньої губи: вимовляйте з чіткою артикуляцією: [гл], [вл], [вн], [тн]. Вправа для нижньої губи: вимовляйте з чіткою артикуляцією: [кс], [гз], [вз], [бз].

6. Вправа на розвиток м'язів язика: а) висуньте язик і активно порухайте ним вліво, вправо, вгору, вниз; б) зробіть по кілька колових рухів висунутим язиком почергово в різних напрямках; в) злегка висуньте язик і зробіть його широким, потім вузьким, потім чашечкою (злегка піднявши кінчик і бічні краї); г) злегка піднятим напруженим кінчиком язика „почистіть” верхні зуби ззовні і зсередини, а тепер кожен зуб „пошліфуйте” язиком у напрямку від його внутрішнього боку до зовнішнього і навпаки; д) тепер пружним язиком робіть уколи почергово в праву – у ліву щоку.

 

Скоромовки

 Бабин біб розцвів у дощ – буде бабі біб у борщ.

Боронила борона бороновані поля.

Бик тупогуб – тупогубенький бичок. У бика біла губа була тупа.

Будинок білий біля річки з балконами на кожен бік.

Будують братик і сестричка бо в них і батько будівник.

Вибрались в брудній баюрі, два бобри брунатно-бурі.

Дуже добре брате бобре, дуже добре друже бобре.

Кіндрат вбрід брів – зустрів бобрів. Бобри – у рів, Кіндрат змокрів.

Протокол про протокол протоколом запротоколювали.

У бобра добра багато, у бобра є бобренята

Скриню зі скарбом знайшли карась із крабом.

Маленький гробачок заліз у згамачок.

Сім братів – малярів в королівстві – кольорів. Кожен кольором керує в королівстві малярує.

Бурі бобри брід перебрели.

Летів перепел перед перепелицею, перед перепеленятами.

Карл у Клари вкрав корали, а Клара у Карла вкрала кларнет.

В орляток виросли вже крила:

Вгорі орлята пролетіли.

Під хмарами рідня крилата:

Орел, орлиця і орлята

Веселі лелеки летіли далеко.

Мала з села вола вела

В село віл малу вів.

Мила милитись не вміла, Мила мило з рук не змила. Мама милила уміло, мама з Мили змила мило.

Мила Міла мишку милом, Міла мило упустила, упустила Міла мило, мишку милом не домила.

Ми плакати – не плакали: нам плакати нема коли.

Ніхто нашого паламаря не перепаламарює.

Біжать стежини поміж ожини. І вже у Жені ожина в жмені.

Жатка жваво жито жне. Жатку жнець не дожене.

Дзижчить над житом жвавий жук, бо жовтий він вдягнув кожух.

Жовтий жук купив жилет, джемпер, джинси та жакет.

Жали женчики жали, серпики поламали. Женьчики молоді, серпики золоті.

Дженжуристий джентльмен на дзиглику дженжуриться.

Жуки дзижчать в садочку літом, на стежці жабки плит та плит. Жоржини квітнуть жовтим цвітом, кружляють бджоли біля них.

Чом грачиха, чом грачата почали чимдуж кричати?

Чиєсь чудне чучело очам надокучило!

В чаплі чорні черевички, чапля чала до водички.

Чубата чапля чванькувата через болото йде одна, чомусь з журавликом дружити не хоче капелька чудна.

Ченьчик, ченчик невеличкий на ченчику черевички, шапочка кінчаточка. Добривечір дівчаточка.

Щедрий дощик площу полоще.

Борщик у горщику, щавель у борщику. А до борщу – ще й по лящу.

Щука щупачку щупленькому – вищирилася.

Щавель я щавлик, не любить мене ні кузько, ні равлик.

Змочить мене дощик, а з'їсть мене борщик.

Над шляхом Явдошка шукала волошки.

Йшли лошата з вишняку, шум і шурхіт в сушняку.

В горішнику горішина горішками обвішана.

Мішок на мішку – мішки в порошку.

Порошок, як борошно, від борошна порошно.

Шелестять комиші, в комишах – ні душі.

Тишком нишком вийшла мишка із нори.

Зоя і Зіна знайшли лозини. Лозина до лозини – і зроблені корзини.

Зупинивсь на зрубі зубр, задивився зубр на зруб.

Зима морозяно на дворі, замети білі на землі, зоріють в небі яснім зорі, заснули зайчики малі.

Цвіркун цвірчить за припічком,

Дзвенять крильця, як скрипочки.

В сінокосах, в срібних росах. Заросився бусол босий.

Босий хлопець сіно косить, босі ноги роса росить.

В ямі не спиться вусатому сому, сому вусатому сумно самому.

Стоять під снігм сосни сонно, сидять на соснах снігурі.

Хитру сороку спіймати морока, а на сорок сорок – сорок морок.

Всіх скоромовок не перескоромовиш, не перевискоромовиш

У глубки горлички – туркотливе горличко, горличко туркоче, горличка вуркоче.

Хоч хвилі ходять і хлюпочуть, хоробрі наші хлопчаки в човні хисткому їхати хочуть, вони хоробрі моряки

Їжак покликав їсти й пити своїх маляток їжачків, та не схотіли їсти діти, він їхню їжу сам поїв.

Івасик іграшками грався, а по двору ішов індик. Івась побачив і злякався і від індика в дім утік.

Ось гляньте з оленятком олень у зоопарку нашім є, окрайчик хліба тато Олин з-за огорожі подає.

У ранці йдуть учитись учні. Учителька у школі жде, Улянці нашій аж не зручно. Чому ж вона туди не йде?

Ромашки рвати ми ходили над річкою в рясній траві. І раптом равлика зустріли із ріжками на голові.

Рила свиня білорила, пів двора рилом зрила, вирила пів рила.

Дубові дрова дід рубає в дворі під деревом старим. А дітвора допомагає носити дрова з двору в дім.

Йоржа впіймав на вудку Йосип. Схопив і зойкнув ой-ой- ой. Не знав напевно Йосип й досі, який колючий йоржик той.

29.12.22

«Мовлення на кінчиках пальчиків наших дітей»

Мовлення людини – досить складний процес. Щоб оволодіти правильним мовленням, дитина має сприймати звернене до неї мовлення, вміти керувати органами артикуляції, контролювати власне мовлення та мовлення оточуючих людей.

Ще в 20-х роках минулого сторіччя було висунуто гіпотезу про зв’язок мовлення з рухами руки. Пізніше було доведено, що дрібні рухи пальців рук стимулюють розвиток центральної нервової системи і таким чином прискорюють розвиток мовлення.

Активне тренування дрібної моторики покращує не тільки рухові можливості, а й розвиває мовленнєві та психічну навички.

Вважається, що одним із показників інтелектуальної готовності дитини до школи є саме рівень розвитку дрібної моторики. Діти, у яких відмічається високий рівень розвитку дрібної моторики, вміють логічно мислити, в них на належному рівні розвинені пам’ять, увага та зв’язне мовлення. І навпаки, діти із низьким розвитком дрібної моторики негативно відносяться до начання, не можуть висловити власну думку, мають короткотривалу пам’ять.

Саме тому, роботу з розвитку дрібної моторики у дітей слід починати не перед вступом до 1 класу, а майже після народження дитини. Приділяючи достатньо уваги іграм, вправам, завданням для розвитку дрібної моторики рук, ми вирішуємо декілька проблем , а саме: прискорюємо та покращуємо розвиток мовлення наших дітей, розвиваємо інтелектуальні здібності малюків та готуємо їх до оволодіння навичками письма.

Вже від народження дбайливі батьки можуть робити дитині масаж пальчиків, впливаючи на активні точки, які пов’язані з корою головного мозку. Далі вводити прості вправи з віршованим супроводом ( наприклад «Куй-куй чобіток», «Сорока-ворона» і ін.), вчити дитину застібанню та розстібанню ґудзиків, шнуруванню взуття, елементарним навичкам самообслуговування. В середньому та старшому дошкільному віці робота над розвитком дрібної моторики та координації рухів руки повинна проводитися постійно ( і в садочку, і вдома) та має бути важливою частиною у підготовці дитини до шкільного навчання.

Потрібно знати, що матеріал, який використовується для розвитку дрібної моторики має відповідати віковим нормам дитини та не бути переобтяженим. Поступово матеріал ускладнюється. Остаточний результат роботи залежить від регулярності виконання та відповідності віку дитини, від інтересу дитини до виконання завдань. Щоб сприяти розвитку дрібної моторики і тим самим розвивати мовлення та пізнавальні процеси дитини, можна запропонувати наступні завдання:

­ Розминати пальцями тісто, глину, пластилін.

­ Барабанити, постукувати всіма пальцями обох рук по столу.

­ Плескати в долоні тихо і голосно, в різному темпі.

­ Стискати та розтискати кулачки.

­ Масажувати долоні горіхами, шишками, жолудями, шестигранними олівцями.

­ Нанизувати намистинки на тоненьку стрічку, робити намисто.

­ Двома пальцями руки (вказівним та середнім) “ходити” по столу, спочатку повільно, а потім швидко, наче вони «біжать» . Вправа проводиться спочатку правою, а потім лівою рукою.

­ Нанизувати великі ґудзики на нитку.

­ Застібати ґудзики, гачечки, замочки, закручувати кришки, заводити механічні іграшки.

­ Закручувати шурупи, гайки.

­ Ігри з конструктором, мозаїкою, кубиками.

­ Ігри з піском, манкою, крупами, водою.

­ Малювати, розфарбовувати, штрихувати, складати пазли.

­ Різати ножицями.

­ Викладання візерунків та фігур з камінчиків, сірників та паличок для рахування.

­ Пальчикова гімнастика без мовного супроводу та з віршованим супроводом.

­ Ігри з прищіпками.

Не забувайте під час виконання цих видів роботи розмовляти з малюком, коментувати дії та спонукати дитину до мовлення.

Приємного вам спілкування , корисних ігор та розумних дітей!

23.12.2022

Значення розвитку дрібної моторики рук для всебічного розвитку дітей.

Про вплив мануальних (ручних) дій на розвиток мозку було відомо у 11ст. до н.е. в Китаї. Ігри за участю пальців  і рук сприяють гармонійному розвитку тіла й розуму, підтримують у належному стані мозкові системи. Регулярні вправи на розвиток моторики , пальчикова гімнастика поліпшують розвиток пізнавальних процесів, діяльність серцево-судинної і травної систем, розумові здібності дитини, зменшують емоційне напруження, розвивають координацію рухів, силу і спритність рук, підтримують життєвий тонус. Вони здатні поліпшити вимову багатьох звуків, а значить – розвивати мовлення дитини.

Ураховуючи оздоровчий вплив на організм стану дрібної моторики кожного пальця, потрібно вчити ще з раннього віку координовано і спритно ними маніпулювати. Варто звертати увагу на опанування простими, але водночас життєво важливими вміннями – тримати чашку, ложку, олівці, вмиватися. Наприклад, якщо чотирирічний малюк не вміє доносити у пригорщі воду до обличчя – це означає, що у нього затримується розвиток дрібної мускулатури, і дитині необхідна пальчикова гімнастика.

Тренування пальців рук дітей покращує не лише рухові можливості дитини, а й розвиток психічних і мовленнєвих навичок. У свою чергу, формування рухів руки тісно  пов’язане з розвитком рухового  аналізатора і зорового сприймання, різних видів чутливості, просторового орієнтування, координації рухів тощо. Рухи рук тісно пов’язані з мовленням, вони є одним з факторів його формування. Рухи пальців стимулюють розвиток центральної нервової системи і прискорюють розвиток мовлення дитини. Тому так важливо, працюючи з дітьми (особливо з тими, у яких є порушення мови), приділяти увагу розвитку функції дрібних м’язів.

Рівень розвитку дрібної моторики – один із показників інтелектуальної готовності до шкільного навчання. Дитина, в якої добре розвинена дрібна моторика, вміє логічно мислити, у неї достатньо розвинуті пам'ять, увага, зв’язне мовлення. Недостатній розвиток зорового сприймання, уваги, та, зокрема дрібної моторики призводить до ряду проблем і виникнення негативного ставлення до навчання. Саме тому робота з розвитку дрібної моторики має починатися задовго д вступу в школу. Психологи, педагоги та батьки, які надають увагу вправам, іграм, різноманітним завданням на розвиток дрібної моторики та координації рухів руки, вирішують одночасно декілька проблем: по-перше, впливають на загальний інтелектуальний розвиток дитини, по-друге, покращують розвиток мовлення малюка, по-третє, готують до оволодіння навичками письма.

Із самого раннього віку необхідно починати роботу з розвитку дрібної моторики. Така робота повинна проводитися регулярно, тільки тоді можна досягти хороших результатів від спеціальних вправ. Завдання з розвитку рухів пальців руки мають приносити дитині радість, не повинні викликати перевтомлення. Велике  значення в цих іграх має текст. Він має бути веселим, доступним для дітей такого віку. Необхідно пояснювати значення тих або інших рухів чи положень пальців, зацікавлювати дітей у виконанні цих рухів, створювати позитивний емоційний настрій.

Як сприяти розвитку пальців рук

Щоб сприяти розвитку пальців рук і тим самим розвивати дитину, можна використати у роботі з дошкільниками таке:

1.               Маленьким дітям масажувати пальчики, впливаючи тим самим на активні точки, пов’язані з корою головного мозку. Щоденний масаж кисті рук дитини м’якими рухами та розминання кожного пальчика, долоньки, зовнішнього боку кисті, а також передпліччя дуже корисний. Він чудово активізує мовні центри мозку. Крім того, такий масаж позитивно впливає на імунітет, на загальний розвиток дитини, поліпшує контакт із нею.

2.               Ліплення із різних матеріалів (тісто, пластилін, глина). Окрім очевидного творчого самовираження, дитина розвиває гнучкість і рухливість пальців.

   Ліпити з пластиліну можна починати вже у два роки, головне – добирати доступні завдання і не забувати мити руки дитині. Якщо ви боїтеся пластиліну, виготовте для маляти солоне тісто. Гра принесе задоволення незалежно від результату.

Ось рецепт солоного тіста: мука – сіль – вода – соняшникова олія. На стакан муки беремо стакан солі, 2 3 стакана води, столова ложка масла. Перемішати і замісити. Якщо тісто ліпиться погано, додати води.

Тісто можна довго зберігати в холодильнику в целофановому пакеті. Щоб виліплені фігурки стали твердими, запікайте їх у духовці, що довше, то краще. Затверділі фігурки можна розфарбувати фарбами. Щоразу, коли ви готуєте справжнє тісто, давайте шматочок і маляті.

3.               Ванни з крупами. Нехай дитина занурює руки у крупи, перебирає перемішані горох і квасолю, а потім і дрібніші крупи, пересипає їх з однієї посудини в іншу, розтирає в руках. Така ванна сприятиме розвитку координації пальчиків.

4.               Мозаїка. При складанні різноманітних ігор – мозаїк покращується дрібна моторика рук малюка, розвивається кмітливість і творчі здібності.

5.               Ігри – шнурування Марії Монтессорі розвивають сенсомоторну координацію, дрібну моторику рук, просторове орієнтування, сприяють розумінню понять «угорі», «внизу», «справа», «зліва», формують навички шнурування (шнурування, зав’язування шнурка на бант), сприяють розвитку мови, розвивають творчі здібності.

6.               Ігри з ґудзиками та намистинками. Нанизування на нитку намистинок, застібання ґудзиків, перебирання пальцями намиста – прості й корисні вправи для розвитку дрібної моторики рук.

7.               Пазли. Яскраві картинки розвивають увагу, кмітливість, зір і дрібну моторику рук.

8.               Катання долонькою дерев’яних і гумових м’ячиків по рівній поверхні. Таке заняття масажує долоні та покращує координацію рухів кисті.

9.               Ігри з прищіпками. Чіпляння прищіпок до картонних кружечків чи інших предметів розвиває дрібну моторику трьох основних пальців руки: великого, вказівного й середнього.

10.            Плескання в долоні тихо і голосно в різному темпі. Можна барабанити, постукувати всіма пальцями обох рук та столу.

11.            Малювання, розфарбовування, штрихування.

12.            Вирізання ножицями.

13.            Ігри з піском, водою.

14.            «Резиночка». Для цієї вправи можна використовувати резинку для волосся діаметром 4-5 см. Усі пальці вставляються в резинку. Завдання в тому, щоб, рухаючи всіма пальцями пересунути резинку на 360 градусів спочатку в один, потім в інший бік. Виконується однією, потім іншою рукою.

Пальчикова гімнастика

Важливою частиною роботи з розвитку дрібної моторики є пальчикова гімнастика. Ці ігри дуже емоційні, захоплюючі, сприяють розвитку мовлення та творчості. Їх можна проводити як у садочку, так і вдома. « Пальчикові ігри» начеб то відтворюють реальність навколишнього світу – предметів, тварин, людей, їхню діяльність, явища природи. Під час «пальчикових ігор» діти, повторюючи рухи дорослих, активізують моторику рук і мовлення.

«Пальчикові ігри» - це інсценування римованих розповідей, казок за допомогою пальчиків. У багатьох іграх необхідна участь обох рук, що дає можливість дітям орієнтуватися в поняттях «праворуч», «ліворуч», «вгорі», «внизу», тощо.

На початку та в кінці гри необхідно включати вправи на розслаблення, щоб зняти зайве напруження у м’язах. Це може бути погладжування від кінців пальців до долоні, легке порушування, помахування руками. Оскільки недостатня сформованість дрібної моторики пальців спостерігається в переважної більшості дітей, таку роботу потрібно проводити з усіма дітьми.

Пальчикову гімнастику розпочинають із найпростіших вправ зі знайомства із своїми пальчиками – з їхніми назвами, призначеннями. Комплекси пальчикової гімнастики та окремі її елементи застосовують в індивідуальній роботі з дітьми або в невеликих підгрупах, уводять до фізкультхвилинок, перед малюванням, ліпленням, аплікацією та конструюванням.

Пальчикові ігри

Пальчики вітаються

·                 Однією рукою: кінчиком великого пальця правої руки почергово торкатися кожного пальця цієї ж руки.

·                 Те саме робимо лівою рукою.

·                 Двома руками: тримаючи долоні вертикально одну навпроти одної, почергово (починаючи з мізинців і закінчуючи великими пальцями) з’єднувати й розводити пальці, промовляючи слова «Добрий день, пальчику!».

Стиснемо – розтиснемо

Ритмічно стискати пальці в кулак і розтискати.

Молоточок

Указівним пальцем однієї руки стукати по долоні другої руки.

Молоточки

Одним стиснутим кулачком стукати по другому кулачку.

Бігунець

«Бігати по столу», пересуваючи вказівний і середній пальці.

Млинок

Поставивши один кулачок над другим, робити обома колові оберти.

Потрусимо долонями

Потрусити обома долонями – спочатку сильніше, потім слабше.

Хвилі

Робимо хвилеподібні рухи руками перед грудьми – з одного боку в інший.

Січемо капусту

Ребром однієї долоні бити по розгорнутій другій долоні.

Перемо білизну

Терти одним кулачком по другому (пальцями).

Падає сніг

Робити плавні синхронні рухи обома руками згори до низу.

Кінь біжить

Почергово стукати по столу чотирма пальцями руки ( крім великого).

Гра на фортепіано

Довільно імітувати пальцями обох рук гру на цьому музичному інструменті.

Слон іде

Виставивши вперед вказівний палець (хобот), переступати чотирма пальцями по полу.

Дзеркало

Притиснувши пальці один до одного, вертикально тримати долоню (або обидві) внутрішнім боком перед очима.

Барабанщик

Двома пальцями обох рук (вказівним або середнім) «барабанити» в повітрі або на столі.

Пташки дзьобають зернята

Зігнутим вказівним пальцем однієї руки стукати на столі або підлозі.

Пальчикові ігри -  інсценівки

Під час цих ігор у дитини активізується дрібна моторика рук і психічні процеси. Відтак формуються спритність, уміння володіти своїми пальцями, зосереджувати увагу на певній діяльності.

Гра – інсценівка «Зайчик»

На землі сніжок лежить (плавні рухи руками – розвести їх над землею),

Зайчик по сніжку біжить ( пальчикова фігурка «зайчик» ),

Мерзнуть вушка (згинати й розгинати пальці «вушка»),

Мерзнуть лапки (ворушити всіма пальцями, згинаючи і розгинаючи),

Бо без валянків (утворити ніби дві «мисочки» долоньками)

Та шапки. Ой! (двома долонями зобразити над головою шапку: однойменні пальці обох рук торкаються один одного; розводячи лікті, розвести притиснуті пальці, округлити фігуру і піднести над головою).

Гра – інсценівка «Зайчика злякалися»

Ми ходили по гриби (переступати двома пальцями по столу). «Гриб» - накрити кулачок опуклою долонею),

Зайчика злякалися ( «зайчик»).

Поховалися за дуби («дерево» - дві долоні, виставлені пальцями вгору, поставити навхрест),

Розгубили всі гриби («гриб» і «кошик» - з’єднати дві опуклі долоні).

Потім засміялись ( усміхнутися),

Зайчика злякались! ( «зайчик» - показати на нього вказівним пальцем другої руки).

Гра – інсценівка «Їжачок»

Їжачок – хитрячок ( «їжачок» – з’єднати долоні разом із пальцями вгору) –

Голочки гостренькі (великі пальці – на себе, решту перекреслити й поворушити ними).

Ось грибки під дубком («дерево»),

Він збирає маленькі («гриби»).

Гра – інсценівка « Коники»

На гладенькому столі («коник» - чотирма пальцями (крім великого), стукати на столі),

Пальчики стукочуть (стукати голосніше),

То не пальчики, ні-ні –

Коники цокочуть( стукати ритмічно, цокаючи язиком).

Цок-цок-цок, цок-цок-цок,

За місток («місток»- поставити руки «паличкою» одна на одну),

За млинок («млинок» - крутити кулачками один над одним).

Цок-цок-цок, цок-цок-цок («коник»),

В чисте поле за лісок («дерево»),

Цок-цок-цок, цок-цок-цок («коник»),

Потім знов у дитсадок («дах» над головою).

Гра – інсценівка «Квіточки»

На галявині зростають

Квіточки маленькі («квіточка» - долоні разом, пальці розставити, крім мізинців і великих, мізинці і великі торкаються один одного),

Є рожеві, є червоні,

Жовті та біленькі,

Корінцями із землі («коріння» - як «дерево»,але руки опустити донизу)

П’ють вони водичку,

А нап’ються – підростуть («квітка», при цьому стають навшпиньки),

Стануть іще вищі.

Гра – інсценівка «Котик»

Котик пухнастий («котик» - із кулачка відставити великий палець і мізинчик).

Вушка маленькі (поворушити відставленими пальцями).

Лапи м’якенькі (скласти пальці в кулачок).

Кігті гостренькі (зігнути пальці і поворушити).

Гра – інсценівка «Хованки»

(ритмічно згинати й розгинати пальці, покрутити кулачком).

Пальці в хованки всі грались,

Ось так, ось так,

В кулачки всі заховались:

Ось так, ось так.

Гра – інсценівка «Сорока»

( Указівним пальцем правої руки водити по долоні лівої. Згинати почергово кожен палець, крім мізинця. Згинати й розгинати всі пальці в ритмі потішки).

Сорока – білобока

Кашу варила,

Діточкам давала.

Цьому дала,

Цьому дала,

Цьому дала,

Цьому дала,

А цьому не дала:

Ти дрова не рубав,

І води нам не давав,

Ти і піч не натопив,

І нічого не поїв.

Гра – інсценівка «Соління капусти»

( Виконується під музичний супровід)

Ми капусту чистим, чистим ( різкі рухи прямими кистями рук, пальці з’єднані, долоні прямі).

Ми капусту ріжем, ріжем (почергові постукування ребром однієї руки по долоні іншої).

Ми капусту давим, давим ( інтенсивно стискаємо пальці обох рук у кулаки).

Ми капусту солим, солим (кінчики пальців обох рук зібрані разом, імітуємо посипання сіллю).

Гра – інсценівка «Коза і козенята»

Іде коза рогата,

Коза бородата (вказівний і мізинець правої руки вгору, інші притиснути до долоні).

Козенятко спішить,

Дзвоником дзвенить ( указівний і мізинець палець угору. Пальці долоні прямі, з’єднані великим, опущені донизу).

Гра – інсценівка «Замок»

На дверях замок висить ( ритмічні швидкі зєднання пальців обох рук у замок).

Ми його відкриєм вмить (пальці з’єднані в замок, руки тягнуться в різні сторони).

Постукали, покрутили (рухи з’єднаними пальцями від себе, до себе. Пальці зімкнені, долоні постукують одна одну).

І легесенько відкрили (пальці розмикаються, долоні в стороні).

Гра – інсценівка «Пальці лягають спати»

( Почергове згинання пальців, потім їх одночасне випрямлення у супроводі вірша)

Цей пальчик хоче спати,

Цей – у ліжечко лягати,

Цей пальчик позіхнув,

Цей пальчик вже заснув.

Тихіше, пальчику, не шуми,

Братиків не розбуди.

Встали пальчики, ура!

У садочок йти пора.

Такі ігри та вправи є найкорисніші. За їх допомогою можна розв’язувати багато проблем.

Для психологів і педагогів – це засоби, методи, прийоми, посібники і помічники. Для дітей – розвиток дрібної моторики, мовленнєвий та інтелектуальний розвиток.

15.12. 2022

 Консультація ''Щодо фізичного виховання у сім'ї'

ЗМІСТ

1. Рекомендації для батьків щодо фізичного виховання дітей дошкільного  віку

                2.ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧА РОБОТА ВДОМА

      3.ФІЗКУЛЬТУРА, ЯК СКЛАДОВА ЗДОРОВ'Я

        РУХ – ЦЕ ЖИТТЯ, БЕЗ ЯКОГО НЕ МОЖНА

Поради батькам щодо фізичного виховання дітей

Ранкова гімнастика

        Загартування

       Фізичне виховання дітей в сім`ї

 

Рекомендації для батьків  щодо фізичного виховання дітей дошкільного віку

 

Гімнастика, фізичні вправи, ходьба повинні міцно ввійти

в повсякденний побут кожного, хто бажає зберегти

працездатність, здоров’я, повноцінне радісне життя.

                                                                                                 Гіппократ

 

 Одним із головних завдань педагогічного процесу є оздоровлення  дітей. Щоб ця робота мала успіх, батьки повинні стати не тільки спостерігачами, але й безпосередніми учасниками.

Основними напрямами фізкультурно – оздоровчої роботи є:

1. Загальновідомі види рухової активності: ранкова гімнастика, рухливі ігри та фізичні вправи під час прогулянок, фізкультхвилинки на заняттях із розумовим навантаженням і фізкультурні паузи між заняттями.

2. Навчальні заняття з фізичної культури як основна форма навчання рухових навичок і розвитку оптимальної рухової активності.

3. Самостійна рухова активність дітей, що виникає за ініціативи дітей, а не за сидінням за комп’ютером чи телевізором.

4. Загатновуючі процедури:

4.1.Умивання прохолодною водою обличчя, рук до ліктя.

4.2. Вологе обтирання тіла рукавичкою (тканину краще просочити відворотом м’яти, ромашки, чебрецю, любистку). Для дітей від 3 років і більше проводити щодня після ранкової гімнастики або денного сну. Тривалість – 1 хвилина. Температура води від +34 С до +23 С (з поступовим зниженням)

4.3. Провітрювання кімнат здійснювати через 1,5 – 2 години, холодної пори року діти впродовж 15 – 20 хвилин при відсутності дітей. Теплої пори року перебування дітей, при відчинених фрамугах, температура в приміщенні не вище 20 – 22 С, уникнення протягів.

4.3. Обов’язково прогулянка на свіжому повітрі. Оптимально – тричі на день (але не менше двох – до і після денного сну в дошкільному закладі.)

5. Супутні заходи: ігри, праця в природі, самостійна рухова діяльність, колективне виконання загально розвивальних вправ, рухливих ігор.

6. Правильний режим дня і раціональне харчування дитини

    7. Виховання інтересу до активної рухової діяльності та формування потреби в      систематичних заняттях фізкультурою.

 

 

 

ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧА РОБОТА ВДОМА

 

Шановні батьки, піклуючись про фізичний розвиток, оздоровлення та загартовування Вашої дитини вдома, користуйтеся низкою наданих порад:

 

v Привчайте дитину до дотримання вдома режиму дня, санітарно-гігієнічних та культурно-гігієнічних вимог.

 

v Виконуйте щоденно разом з дитиною ранкову гімнастику, проводьте загартувальні процедури, виходьте на прогулянку.

 

v Облаштуйте в квартирі спортивний куточок.

 

v Розвивайте в дитини вміння виконувати вправи з основних рухів - вправляйте в ходьбі, бігу, стрибках, повзанні, лазінні, утриманні рівноваги, виконанні вправ із м'ячем.

 

v Грайте разом з дитиною в рухливі та спортивні ігри, які сприяють розвитку гнучкості, швидкості, спритності, зокрема на свіжому повітрі.

 

v Організовуйте у вихідні дні пішохідні прогулянки, туристичні походи.

  

v Катайтеся разом з дитиною на санчатах, ковзанах, лижах, велосипедах, роликах, грайте в бадмінтон, теніс, футбол, баскетбол, хокей, в ігри з м'ячем, стрибайте через скакалку тощо.

 

v Плавайте та грайте разом на воді в теплу пору року, а також привчайте дитину приймати літній душ - це сприяє загартовуванню організму та зміцненню нервової системи.

 

v Піклуйтеся про забезпечення дитячого організму необхідними вітамінами, зокрема у весняну пору року. Вводьте до щоденного раціону дітей сезонні овочі та фрукти.

 

v Беріть участь разом з дитиною у святах, розвагах, Днях здоров'я, які проводять у дитячому садку.

 

v Відвідуйте батьківські збори, конференції, лекції з питань фізичного виховання дітей, організовані педагогами дошкільного навчального закладу. Дотримуйтеся наданих під час цих заходів рекомендацій. 

 

ФІЗКУЛЬТУРА, ЯК СКЛАДОВА ЗДОРОВ'Я

 

          Батьки прагнуть, щоб дитина менше бігала вдома, а на прогулянці гралася у спокійні ігри, позбавляючи її багатьох радісних хвилин дитинства. Часто батьки не розуміють; що це не сприяє розвитку гармонії рухів, спритності, витривалості, доброму вишколу. У дитини набувається звичка до малорухливого способу життя. Оберігаючи малюка від фізичного навантаження, ми, дорослі, часто вважаємо, що дитя втомлюється з тих самих причин, що і ми. Забуваємо однак про одну характерну і суттєву особливість дитячого організму - швидку втомлюваність не від рухів (хоч і їхнє надмірне дозування теж шкідливе), а від неможливості рухатись, або одноманітної діяльності.

     Дати дитині простір для рухів - означає забезпечити їй заряд бадьорості і доброго настрою. Рух і дитина - одне ціле. Потрібно радіти, коли вона рухлива і непосидюча, тому що саме у русі вона розвивається. Живе і рухливе дитя - це нормально, мляве і малорухливе –  ознака тривожна.

          Недопустимо з боку батьків чинити психічне насильство над дітьми. Наприклад: « Ось коли ти навчишся стрибати на одній нозі, тоді будеш молодець». Або «А Андрійко вже давно вміє давно вміє їздити на велосипеді». У перекладі на дитячу мову це  означає: «Зараз я тебе не люблю. Ось коли ти навчишся робити

                це, тоді я тебе любитиму». Ми заганяємо дитину в «кут», у якому вона оточена  жахливою сумішшю любові, насильства,

страху, приниження. Один шлях - гальмування. Дитина завмирає в кутку, рятуючись хворобами, алергіями, переїданням. Другий шлях- безладна  неадекватна діяльність. Від контрольованих рухів дитини летить на підлогу посуд, завжди щось ламається, б'ється. Вона наштовхується на дорослих, на предмети, кричить, Кожен, захищається, як може.

           Переконання маленької дитини формується через авторитети, через особистість батьків і замінити їх не можуть ані книжки, ані кінофільми,

          Дуже важливий комплекс усіх діючих сил авторитету: симпатія, повага до розуму, моралі, сили і трохи страху. Упродовж усього розвитку дитини батьки повинні ставити посильні для неї завдання і вимоги, тому що завищені вимоги викликають негативні емоції, а занижені – розслабляють.

 

РУХ – ЦЕ ПРИРОДНА ПОТРЕБА ДИТИНИ, ФОРМА ІСНУВАННЯ.

РУХ – ЦЕ ЖИТТЯ, БЕЗ ЯКОГО НЕ МОЖНА

Здорові діти - це основа життя нації. Турбота про здоров'я підростаючого покоління - один із пріоритетних напрямків державної політики в галузі освіти. Колектив нашого дитячого саду повністю підтримує пріоритети держави у фізичному розвитку дітей.

Саме в дошкільному віці діти вчаться уважно ставитися до свого здоров'я , освоюють гігієнічні навички , починають цікавитися різними видами спорту, відвідувати секції та гуртки.

Предметно - розвиваюче середовище наповнена як стандартним , так і нестандартним фізкультурним обладнанням.Ми використовують інноваційні здоров'язберігаючих технології та методи фізичного розвитку дітей. У роботі з дітьми широко використовуються нові форми фізичного розвитку , які доповнюють і збагачують традиційні види рухової діяльності, ведеться розробка і впровадження в практику інноваційних методик і технологій освіти.

 

Поради батькам щодо фізичного виховання дітей

 

* щоденно разом із дітьми виконуйте ранкову гімнастику,
* здійснюйте загартовуючи процедури; виходьте на прогулянки;
* залучайте дітей до виконання основних рухів - вправляйте в ходьбі, бігу, стрибках, повзанні, лазінні, рівновазі, вправах із м'ячем;
* разом з дітьми здійснюйте пішохідні прогулянки, туристичні походи;
грайте в рухливі, спортивні ігри;
* облаштуйте в квартирі спортивний куточок;
* катайтеся разом з дітьми на велосипедах, роликах; грайте у бадмінтон, теніс, футбол, баскетбол, з м'ячем; плигайте на скакалці; плавайте та грайте на воді; 
* беріть участь разом з дітьми у проведенні свят, розваг, днів здоров'я, зборах, конференціях, лекціях з питань здоров'я, фізичного виховання дітей, організованих у дошкільному закладі.

Ранкова гімнастика

 

Щоденне виконання ранкової гімнастики має велике значення з погляду оздоровлення. Більшість із Вас знають як корисно впливає гімнастика на здоров’я дітей. Виконуючи в ранці деякі легкі комплекси вправ дитина отримує заряд бадьорості на цілий день. Ці вправи покращують всі дії органів та їх систем, сприяють розвитку необхідних рухових навиків, укріпленню м’язів, формуванню правильної осанки. Ранкові вправи потрібно робити перед сніданком(тривалість вправ 5-6 хвилин). В холодну пору зарядку потрібно робити при відкритій фрамузі, в теплу пору – краще на вулиці. Дитина повинна бути одягнена так, щоб одяг не заважав рухові. Триматись прямо, поставивши ноги на ширині плечей. Плечі держати прямо, вільно рухати руками, не опускати голову.

 

 Загартування

 

 

Якщо ви бажаєте бачити свою дитину фізично міцною і здоровою загартовуйте її. Для цього можна широко використовувати натуральні природні фактори – повітря, воду, сонце. Привчаючи дитину ще з раннього віку до свіжого повітря, холодної води, виховуйте у неї вміння долати труднощі. Але перш ніж розпочати загартовування обов’язково побесідуйте з лікарем. Позитивний ефект від загартовування отримаєте тільки в тому випадку, якщо його проводити систематично з врахуванням індивідуальних особливостей вашої дитини. Необхідно:

 

1. Врахувати вік, стан здоров’я.

2. Постійно проводити загартовуючі процедури.

3. Поступово збільшувати силу впливання природного фактору.

 

Фізичне виховання дітей в сім`ї

 

Всі батьки хочуть, щоб їх дитина виросла здоровою, сильною і міцною, однак часто забувають про те, що добрі фізичні команди обумовлені в першу чергу її руховою активністю. Тому вам, шановні батьки, необхідно піклуватися про правильний розвиток у дитини основних рухових навичок: ходьба, біг, лазіння по дробині, підлізання, стрибки, кидання… В сім`ї можуть бути використанні різні форми занять фізичними вправами – від простих (ранкова гімнастика) до складних(тренування в обраному виді спорту).

 

                    Це можуть бути:

·     Ранкова гігієнічна гімнастика;

·     Ранкова спеціалізована гімнастика;

·     Фізхвилинки;

·     Заняття з фізичної культури;

·     Самостійні рухові заняття;

·     Прогулянки(піші, лижні,

    велосипедні);

·     Рухові та спортивні ігри.

 

Що саме вибрати для фізичного розвитку дітей в сім`ї залежить від їх  віку, статі, стану здоров’я.

 

07.12.2022

Консультація: "Ігрові методики розвитку мовлення"

Вправи для розвитку мовлення дитини: рекомендації батькам

Тривалість занять для розвитку мовлення

Найбільш оптимальна тривалість занять для дитини 2-3 років - 15 хвилин в день. Якщо тривалість буде більшою, дитина втратить інтерес до вправ, буде розсіяною і дратівливою.
 

Комфортні умови занять з розвитку мовлення

Зрозуміло, що заняття з розвитку мовлення повинні проходити в спокійній, приємній дитині обстановці. Маленьких дітей батьки можуть садити собі на коліна, старших діток - навпроти себе. Важливо, щоб дорослий знаходився на одному рівні з малюком, міг дивитися йому в очі. Ні в якому разі не можна форсувати розвиток мовлення дитини. Шкідливо навантажувати дітей складним мовним матеріалом, змушувати заучувати незрозумілі йому слова.

Розвиток мовлення - комплекс заходів, який включає спілкування, масаж, вправи для мовлення дитини, вправи для розвитку дрібної моторики, ігри.

Розвиток мовлення - розвиваючі вправи для дихання

Оскільки при грамотному диханні ми вимовляємо всі слова на видиху, існує безліч ігор на тренування саме цієї фази дихання.
 

Вправа для дихання: мильні бульбашки

     В дитинстві усі ми усі любили мильні бульбашки. Скільки задоволення і радості приносять ці кумедні кульки, що переливаються всіма кольорами веселки! Вашій дитині вони напевно теж дуже сподобаються. Адже їх можна не тільки видувати, але ще ловити, бігаючи за ними і плескаючи в долоні.
 

Вправа для дихання: свічки

     Вогонь має магічну властивість притягувати увагу. Зробіть свічки невід'ємною частиною дитячих свят. Це прекрасна можливість погратися з дитиною. Задути свічку - для дворічної дитини насправді не просте завдання. Для цього ж потрібно зосередитися, набрати побільше повітря, скласти губи трубочкою, та ще й дути не куди-небудь, а саме на полум'я свічки.

     Хваліть дитину за кожну спробу, але навчитися задувати свічку це ще не найскладніше завдання. Набагато важче малюкові дути на полум'я так, щоб воно не згасло. Для цього видих повинен бути плавним і довгим.

     Чому саме свічка? Просто її вогник підкаже дитині, що вона все правильно робить. А ще можна дути на свічку, потихеньку відходячи від неї, збільшуючи тим самим відстань.

Обов'язково дотримуйтеся техніки безпеки. Не залишайте дитину наодинці з запаленою свічкою.
 

Вправа для дихання: вата або пінопласт

    Візьміть невеликий шматочок вати або пінопласту (він теж досить легкий), покладіть на стіл і просіть малюка здути його. У цю гру цікаво грати в компанії. Завдання - дути так, щоб твій шматочок перемістився якнайдалі.

    А з пінопластом можна затіяти ще більш цікаву гру: візьміть шматочок пінопласту, встромивши в нього зубочистку, зробіть з паперу вітрило. Тепер залишилося набрати води в раковину, тазик або ванну і дати старт морській регаті.

Дихальна вправа "Кулька"

Надути щоки. Повільно, плавно випускати повітря через губи, витягнуті вперед.

Дихальна вправа "Хом'як"

Поперемінно надувати щоки.

Дихальна вправа "Повітряна кулька"

Надувати повітряні кульки, дитячі гумові іграшки: дитина набирає повітря через ніс і повільно з достатньою силою видихує його через рот в отвір іграшки.

Дихальна вправа "Зігріємо ручки"

Зліпити уявну снігову бабу, а потім дихати у долоні, вимовляючи звук «х-х-х», ніби зігрівати їх.

Дихальна вправа "Кораблик"

Підготувати паперовий кораблик. Пустити його у миску або у ванну з водою. Спочатку дитина дує на кораблик, не поспішаючи, склавши губи як для звука «ф-ф-ф». Кораблик пливе плавно. А потім ніби налітає поривчастий вітер. Дитина складає губи як для звука «п», або витягає їх трубочкою, але не надуваючи щік. Кораблик рухається швидше.

Вправа для дихання: «Хто довше

У цій грі дуже прості правила. Наприклад, хто довше протягне звук «а», «у» або будь-який інший голосний. Тягнути можна і деякі приголосні звуки. Всі діти люблять грати в цю гру разом з батьками. Залишилося тільки набрати повітря.

Гра для розвитку мовлення «Повторюй за мною»

Формує навички правильної вимови, розбиває артикуляційний апарат.
Читайте дитині короткі римування і просіть повторювати за вами останній склад:
Прибігла дітвора - ра-ра-ра, ра-ра-ра.
Ногу вище, крок сміливіше – ше-ше-ше, ше-ше-ше.
Ми побачимо листопад - пад-пад-пад, пад-пад-пад.
Маленька бджілко не сумуй – уй-уй-уй, уй-уй-уй.

Гра для розвитку мовлення «Голоси тварин»

Гра сприяє розвитку мовлення, апарату артикуляції, знайомить з тваринним світом. Необхідний інвентар: картки із зображеннями тварин або іграшки-тварини.

Покажіть дитині картки з тваринами, розгляньте їх уважно.

Розкажіть малюкові, де мешкає та чи інша тваринка, чим вона харчується. Одночасно знайомте дитину з голосами і звуками тварин. Дуже корисно ходити в зоопарк або слухати голоси тварин в записі. Після цього можна проводити узагальнююче заняття.

Показуйте дитині картки і попросіть назвати зображених тварин і згадати, хто які звуки видає.

горобець - цвірінькає (цінь-цвірінь), 
ворона - каркає (кар-кар)
гусак - ґелґоче (га-га-га)
кабани, свині - рохкають (рох-рох)
коза - мекає (ме-е-е)
корова - мукає (му-у-у)
кішка - нявкає (няу-няу)
кінь - ірже (і-го-го)
жаба – квакає (ква-ква)
мишка - пищить (пі-пі-пі)
ослик - реве (іа-іа)
півень - співає, кукурікає (кукуріку)
бджола - дзижчить (ж-ж-ж)
слон - сурмить (ту-у-у)
собака - гавкає (гав-гав)
тигр, лев - гарчить (р-р-р)
качка - крякає (кря-кря)

17.11.2022.

РОЗВИТОК ДРІБНОЇ МОТОРИКИ ПАЛЬЦІВ РУК

 

Дитина пізнає світ передусім за допомогою органів чуття: розглядає його та прислухається до розмаїття звуків, досліджує на дотик, на смак, на запах. Взаємодія з оточенням неможлива без рухової діяльності дитини. Чим більше дитина рухається, тим активніша її пізнавальна діяльність, тим повніший та інтенсивніший її розвиток.

 Науково доведено, що від розвитку дрібної моторики прямопропорційно залежать розвиток інтелекту, мовлення, уваги, уяви, пам’яті, зорових аналізаторів. Навички дрібної моторики допомагають дитині обстежувати, аналізувати, порівнювати, класифікувати навколишні предмети й відповідно краще розуміти світ, у якому вона живе.

 У дитинстві, коли активно формуються мовленнєві зони, надзвичайно важливий вплив на їхній подальший розвиток мають імпульси, що надходять від пальців рук до кори головного мозку та стимулюють мовленнєву й розумову діяльність. Ще більше, прості рухи кистей допомагають зняти загальне напруження, що сприяє покращенню вимови звуків, побудові логічно правильних, семантично зв’язних висловлювань.

 Саме тому тренування пальців рук, розвиток дрібної моторики — необхідний стимул інтенсивного розвитку мовлення дитини, і воно набуває особливого корекційного значення в роботі з дітьми. Різноманітні вправи та завдання для пальчиків не тільки сприяють розвитку мовлення та інтелектуальних здібностей дитини, а й допомагають організувати діяльність дитини впродовж дня, відволікти, розвеселити, забезпечити психологічний комфорт.

 Масаж кисті руки шишкою

 Шишка швидко пробігає

 Ручки наші розминає.(Затиснути шишку між долонями, перекочувати її вперед-назад. Повтор. 7-10 разів.)

 Вправна шишечка моя —

 Здоровішим буду я. (Покласти шишку на долоню, промовляти слова.)

 Метелики прилетіли

 І на щічки нам сіли.(Шишкою почергово торкатися до правої та лівої щічки, повтор. 7-10 р.)

 Крильцями полоскотали —Діти враз веселі стали. (Пальчиками помасажувати щічки.)

 

      Масаж кисті руки горіхом

 Веселенький біг струмочок  (Колові рухи горіхом по долоні правої руки.)

 Повернув на горбочок, (Покласти руку на тверду поверхню, перекочувати вверх від зап’ястя до середнього пальчика.)

 Стрімко вниз він покотився (Перекочувати вниз від середнього пальця до зап’ястя.)

 І в долонці опинився. (Так само помасажувати ліву ручку. Повторювати 5 разів.)

 

        Комплекс вправ пальчикової гімнастики з каштанами

1. «Позбираємо каштани»  ( Беремо каштани трьома пальчиками: великим, вказівним, середнім.)

 2. «Катаємо колобка»       ( Колові рухи по долонях.)

 3.  «Тук-тук»     ( Постукуємо каштанчиком по кожному пальчику з внутрішнього боку.)

 4.  «Притисни»    ( Притискаємо каштани в кулачок пальчиками.)

 5.   «Вісімка»     ( Прокручуємо два каштани в одній долоні.)

 

       Масаж кисті руки шишкою

 

1.     Дощові краплинки

     Торкнулися руки,

     Їх зовсім не бояться

     Всі наші малюки.

 

(Поглажування: на рахунок один  — рух шишкою по зовнішній поверхні лівої руки від пальців до ліктя; два — по внутрішній поверхні; три — по зовнішній поверхні; чотири — по внутрішній поверхні.

 

2.     Дощик крапає частіше,

      По руці він б’є сильніше.

      Хай водичка ллється, ллється —

     З неї сила додається.

(Постукування у такій самій послідовності. Поглажування. Загалом 12 рухів.)

 

Щоб сприяти розвитку пальців рук і тим самим розвивати мовлення вашої дитини, можна запропонувати малюкам наступні завдання:
- Розминати пальцями пластилін, глину.
- Катати по черзі кожним пальчиком камінці, намистинки, шарики.
- Нанизувати намистинки на тоненьку стрічку, робити намисто.
- Стискати та розтискати кулачки.
- Робити м’які кулачки, які можна легко розжати і в які дорослий може    просунути свої пальці; та міцні, які не розтиснеш.
- Двома пальцями руки (вказівним та середнім) "ходити” по столу, спочатку повільно, а потім швидко, наче вони біжать. Вправа проводиться спочатку правою, а потім лівою рукою.
- Показувати окремо тільки по одному пальчику.
- Барабанити, постукувати всіма пальцями обох рук по столу.
- Махати в повітрі тільки пальцями, не рухаючи долонею.
- Плескати в долоні тихо і голосно, в різному темпі.
- Нанизувати великі ґудзики на нитку.
- Зав’язувати вузлики на мотузці. Застібати ґудзики, гачечки, замочки, закручувати кришки, заводити механічні іграшки.
- Закручувати шурупи, гайки.
- Ігри з конструктором, мозаїкою, кубиками.
- Складання матрьошок.
- Малювання у повітрі
- Ігри з піском, водою.
- Малювати, розфарбовувати, штрихувати.
- Різати ножицями.

       Важливою частиною роботи з розвитку дрібної моторики є пальчикова гімнастика. Ці ігри дуже емоційні, їх можна проводити повертаючись з дитячого садка, сидячи в черзі до лікаря, у транспорті та, звичайно, вдома. Вони дуже захоплюючі і сприяють розвитку мовлення та творчої діяльності. "Пальчикові ігри” начебто відтворюють реальність навколишнього світу – предмети, тварин, людей, їх діяльність, явища природи. В ході "пальчикових ігор” діти, повторюючи рухи дорослих активізують моторику рук та мовлення.
"Пальчикові ігри – це інсценування яких-небудь рифмованих розповідей, казок з допомогою пальчиків. Багато ігор потребують участі обох рук, що дає можливість дітям орієнтуватися в поняттях "праворуч”, "ліворуч”, "вгору”, "вниз” і т.п. На початку та вкінці гри необхідно включати вправи на розслаблення, щоб зняти зайве напруження у м’язах. Це може бути погладжування від кінців пальців до долоні, легке потрушування, помахування руками.

       Моя сім’я
Оцей пальчик – мій дідусь,
Оцей пальчик – моя бабуся,
Оцей пальчик – мій татусь,
А оцей - моя матуся,
Ну, а цей звичайно  – я,
Ось уся моя сім’я
(Почергове згинання пальчиків починаючи з великого)
 
      Хованки
Пальці в хованки всі грались
Ось так, ось так,
В кулачки всі заховались,
Ось так, ось так.
(Ритмічно згинати та розгинати пальці, покрутити кулачком)
  
     Соління капусти
Ми капусту шаткували, (ребром долоні стукати почергово права-ліва рука по столу)
Свіжу моркву натирали,(імітація тертя моркви)
Ми капусту посолили,(імітація соління пальчиками по колу)
З неї соку надушили.(«пожмакати»капусту)

Гарно все перемішали (колові рухи руками)

Ам і в рот поклали (імітація жування та поглажування животика) 
 
Замок
На дверях замок висить ,(Пальці зціплені в замок - показати)
Ми його відкриємо вмить.
Постукали, покрутили (Пальці зціплені, долонями  постукати, покрутити)

 І легесенько відкрили.( Пальці розціплюються, долоні в сторони)

   1.     Масаж шишкою:

Шишка швидко пробігає

 Ручки наші розминає.(Затиснути шишку між долонями, перекочувати її вперед-назад. Повтор. 7-10 разів.)

 Вправна шишечка моя —

 Здоровішим буду я. (Покласти шишку на долоню, промовляти слова.)

 Метелики прилетіли

 І на щічки нам сіли.(Шишкою почергово торкатися до правої та лівої щічки, повтор. 7-10 р.)

 Крильцями полоскотали —Діти враз веселі стали. (Пальчиками помасажувати щічки.)

  2. Комплекс вправ з каштаном:

1. «Позбираємо каштани»  ( Беремо каштани трьома пальчиками: великим,     вказівним, середнім.)

 2. «Катаємо колобка»       ( Колові рухи по долонях.)

 3.  «Тук-тук»     ( Постукуємо каштанчиком по кожному пальчику з внутрішнього боку.)

 4.  «Притисни»    ( Притискаємо каштани в кулачок пальчиками.)

 5.   «Вісімка»     ( Прокручуємо два каштани в одній долоні.)

 

     Соління капусти

Ми капусту шаткували,  (ребром долоні стукати почергово права-ліва рука по столу)	Свіжу моркву натирали, (імітація тертя моркви)	Ми капусту посолили,(імітація соління пальчиками по колу)
З неї соку надушили. («пожмакати»капусту)	Гарно все перемішали (колові рухи руками)	Ам і в рот поклали (імітація жування та поглажування животика)

            

                    

                           

9.11.2022

                                

3.11.2022

Способи  зняття психічного напруження в дітей.

1. Глибоке дихання. Зробити глибокий вдих, випинаючи живіт уперед до відчуття участі в цьому діафрагми. Тепер трохи повільніше, видихаючи повітря до втягування живота всередину. При цьому дитина повинна уявляти, що вдихає цілющий кисень - здоров'я, спокій, а видихає повітря, непотрібне організмові, -хворобливість і хвилювання.

2. Фізичні навантаження. Найкращим  способом зняття нервового напруження є  фізичні навантаження - фізична культура та фізична праця. Якщо в дитини поганий настрій, їй необхідно гратися на свіжому повітрі в рухливі ігри, спортивні ігри — футбол, волейбол, теніс.

3. Домашній затишок, спілкування з четвероногим другом. Дитина повинна знати, що коли їй дуже важко, її образили, треба йти додому. Домашній затишок, добре і лагідне слово рідних допоможуть їй. Вчені вважають, що кішка та собака знімають стресовий стан, заспокоюють нервову систему.

4. Живопис. Живопис своїм розмаїттям кольорів, грою світла й тіні створює особливу музику картини. Так вважав французький художник Е.Делакруа. А російський вчений Ф.Шмідт писав, що колір сам по собі, незалежно від предмета, якому він властивий, справляє на глядача певний психофізіологічний вплив.

5. Художнє слово. Читання цікавої казки, оповідання сприяє зменшенню нервового напруження і заспокоює дитину.

6. Театр. Вважають, що він має магічну силу впливу на психіку. Якщо є така можливість, відвідайте з дитиною ляльковий театр, подивіться мультфільм.

7. Позитивні емоції. З давніх-давен відомо, що усмішка, жарт, гумор знімають психічне напруження. Ю.Нікулін писав: "Я твердо вірю: сміх зміцнює здоров'я і подовжує життя". Почитайте з дитиною гуморески, відвідайте цирк.

8. Музика. Людям здавна відомо про цілющі властивості музики. Російський невропатолог і психіатр В.М. Бехтєрев довів, що в дитячому віці нормальному, здоровому розвиткові організму сприяють ніжні колискові пісні, спокійна музика.

9. Спілкування з природою. Природа заспокоює нервову систему, робить людину добрішою. Отже, якщо в дитини поганий настрій - відпочиньте з нею серед природи.

10. Гра. Гра – явище феноменальне, вона притаманна всім дітям без винятку. Особливу значущість гра має  для першокласників,  оскільки це та діяльність, без  якої  дитина шести років  не може нормально жити і розвиватись. У навчальному процесі через його регламентованість не завжди є можливість  забезпечити  умови,  необхідні для розгортання справжньої гри: ініціатива, добровільність, спонтанність, необмежене мовне спілкування. Тому  доцільно батькам  учнів першого класу  подбати про те, щоб діти достатньо гралися у вільний від шкільних занять час.  Причому,  чим більший вибір ігор, тим  легше  розкрити  індивідуальні  можливості  й обдарування кожної  дитини, створити оптимальні умови для її  повноцінного розвитку. 

Творчо, оригінально наслідуючи дорослих, дітей,  поведінку уявних персонажів, їх  ставлення до оточення, дитина засвоює моральні норми,  на чуттєвому рівні прилучається до культури  середовища,  що її оточує. Другий фактор, яким  зумовлюється виховний вплив творчих ігор – реальні міжособистісні стосунки дітей  у процесі гри. Вони мають величезне значення для подальшого розвитку особистості,   засвоєння норм поведінки в дитячому середовищі.

 

20.10.2022

Емоційне розвантаження

 Просто перейди за посилання та натисни на чоловічка. Ця вправа обов’язково тобі підійме настрій.

http://www.audepicault.com/fanfare/fanfare.htm

Є різні варіанти:

https://www.zanorg.com/musicmachines/beatles/

https://www.zanorg.com/musicmachines/quatuor/

https://www.zanorg.com/musicmachines/country/

 14.10.2022

Веселі ігри на розвиток мовного дихання.

4.10.2022

22.09.2022 

Тілесні ігри з дитиною в бомбосховищі

Важливо! Тілесні ранкові ігри для дітей (важливі в будь-який час - дітям і дорослим, але вранці саме зараз вони просто необхідні)
Від нашої "тілесності" зараз буде залежати, як ми впораємося із емоційним навантаженням, травмуванням. 

☀️ Доброго ранку, носик, доброго ранку щічки, доброго ранку вушка,доброго ранку шийка, доброго ранку плечики і т.д. - торкаємося різних частин тіла, промовляючи слова (можливо, цілуючи). Треба пройтися по всьому тілу.

☀️ Ліпка - розминати тіло, як тісто, чи пластилін

☀️ Колобок - спочатку "засипати" муки - пройтись легкими рухами по всьому тілу, потім,"налити" води - рухи, що гладять. Ліпимо тісто, а потім робимо колобок - дитина сидить, обійнявши себе руками. А ми її обіймаємо за спинку. Розкриваємо руки - колобок "випікся"

☀️ Поцілунки - квадратный, трикутний, овальний - цілувати лобик чи щічку багатьма поцілунками так, щоб їх послідовність утворила форму 

☀️ Якого кольору поцілунок (є прекрасна книга "якого кольору поцілунок) - наприклад, я тебе зараз цілую жовтим поцілунком, малиновим, райдужним в т.д

☀️ Люлечка. Сісти за дитиною, обіймаючи її за спинку, можна погойдатися

☀️ Обійманці - обійми мене, сильніше, ніж я

☀️ Кенгуру - дитина сідає животик к нашому животику і міцно обіймає

☀️ Призначити дитину головною по рахунку обіймів

☀️ Діду - діду, де ти там, не морозь (щічки, носик, попу,животик, ніжки..)...... нам - дорослий каже слова,торкається до якоїсь своєї частини тіла. Діти - називають її і також торкаються. Потрібно пройтись по всьому тілу

☀️ Коврик - простукати себе, все тіло,мов коврик

☀️ Орангутан - стукати із криком Яяяя себе по грудній клітині, мов мавпа

☀️ Торкатися один одного "різними доторками" - як зайчик, як змія, як лисиця хвостиком

☀️ Сніговик - "ліпимо" із тіла дитини сніговика. Просимо напружити всі м'язи, наче він змерз. А потім "гріємо сонечком" -  - а зараз вийшло сонечко в сніговик тане. І дитина розслабляється 

☀️ Очищення. Сонечко чи вода проходить (із нашими торканнями) по тілу зверху донизу - і змиває, освітлює все, що напружує, лякає, заважає 

☀️ Малювати на животику, спині різні букви чи прості форми, а дитина має вгадати, що це.

☀️ Робимо масаж

Рейки, рейки, шпали, шпали...
Їхав поїзд із Полтави.
Ось віконце відчинилось —
Горошинки покотились.
Йшли курчата, ціпу-ціпу,
Дзьобали собі на втіху.
А за ними гусенята
Теж пощипують завзято.
Далі йшла сім'я слонів,
Тупали, аж гай шумів.